2007-11-28 13:53:27

Загальна аудієнція Папи (28.11.2007)
Катехиза про св. Єфрема Сирійського


У середу, 28 листопада, в залі ім. Папи Павла VI в Ватикані, відбулася традиційна загальна аудієнція Святішого Отця Венедикта XVI з вірними. Свою катехизу Папа розпочав, навівши поширену думку, мовляв, християнство є європейською релігією, яка потім передала європейську культуру в інші частини світу. Венедикт XVI спростував таку тезу, звернувши увагу на те, що не лише коріння християнства знаходиться в Єрусалимі, у Старому Завіті, в семітському світі, але й поширення християнства в перших століттях відбувалося однаковою мірою як на Заході, у греко-латинському середовищі, де сформувалося християнство, яке згодом створило європейську культуру, так і на Сході, аж до Персії та Індії, формуючись у відмінній культурі, з власним виявленням і культурною ідентичністю.

Венедикт XVI пригадав, що минулої середи з метою показати цей різний вияв єдиної християнської віри, він говорив про сирійського християнського письменника Афраата, представника маловідомої нам форми християнства. «Йдучи в тому ж напрямку, сьогодні хочу говорити про св. Єфрема Сирійського, що був найвидатнішим представником сирійськомовного християнства», – сказав Папа.

Єфрем народився приблизно в 306 році в християнській сім’ї, в м. Нізібіс (сьогодні це турецьке місто Нусайбін недалеко від границі Сирії). Разом з місцевим єпископом Яковом він заснував богословську школу Нізібісу. У 363 році це місто було завойоване персами, тому св. Єфрем переїхав до Едесси, де продовжував свою проповідницьку діяльність, і де помер у 373 році, заразившись, доглядаючи хворих на чуму.

Немає певних відомостей про те, чи був він монахом, але відомо, що все своє життя залишався дияконом, живучи в убожестві та дівстві, що було вираженням тогочасної християнської ідентичності, що ґрунтувалася на вірі, на надії, що дозволяє жити в убогості і чистоті у цьому світі, віддаючи все в Божі руки, і на любові, аж до пожертвування самим собою, допомагаючи хворим.

Святий Єфрем залишив нам велику богословську спадщину, особливістю якої є стиль, в якому теологія поєднується з поезією, внаслідок чого його твори стали літургійними. Він був також великим композитором і автором християнських гімнів. Щоб показати це багатство, Венедикт XVI запропонував деякі гімни св. Єфрема, один з яких, з огляду на відповідний час, присвячений Різдву, а другий – про праотця Адама і таємницю Пресвятої Євхаристії, а інший – про перлину, як символ краси і багатства дару віри.

«Постать св. Єфрема, хоча така далека і належить до іншої культури, є нам близькою і актуальною у житті різних християнських Церков. – Зазначив Венедикт XVI. – Ми відкриваємо його, по-перше, як богослова, який, виходячи із Святого Письма, поетично роздумує над таємницею відкуплення людини, здійсненого Христом, Воплоченим Божим Словом». Своїм поетичним творам та гімнам св. Єфрем надає дидактичного і катехитичного характеру. І саме тому, що вони є придатними для літургійного співу, з їх допомогою він намагався переказувати правди віри з нагоди християнських свят. Святіший Отець підкреслив, що цей катехитичний метод виявився надзвичайно ефективним у християнській спільноті того часу.

Важливими є роздуми св. Єфрема про Бога-Творця. Він навчав, що сотворений світ свідчить про Бога так само, як і Біблія, а людина, вживаючи свою свободу в помилковий спосіб, руйнує порядок всесвіту. Св. Єфрем також підкреслював гідність жінки, високо піднесену перебуванням Христа в лоні Діви Марії.

Завершуючи свою катехизу, Венедикт XVI звернув увагу на те, що св. Єфрем до кінця свого життя залишився дияконом, тобто служителем, як літургійного культу, так і любові до Христа, якого оспівував, і до ближніх, яких провадив до пізнання Божих правд.







All the contents on this site are copyrighted ©.