2007-11-21 13:20:46

Загальна аудієнція з Папою Венедиктом XVI
21 листопада 2007


Продовжуючи історичну мандвіку першими віками християнства, Папа Венедикт XVI присвятив загальну аудієнцію в середу, 21 листопада, за його словами «маловідомій частині всесвіту віри», тобто Церквам семітського походження, на які не мала впливу давньогрецька культура.

Ці Церкви розвивалися у IV столітті в Сирії, від Святої Землі через Ліван аж до Месопотамії. Сирійські спільноти IV століття представляють семітський світ, з якого вийшла Біблія, а їхній спосіб богословського мислення, незаторкнутий тогочасними культурними течіями, розвинув власне вираження віри. У цьому середовищі важливу роль займали пустельницький аскетизм та спільнотне монаше життя. Виразником цього світу є постать Афраата, відомого також як Мудрець, який є одним з найвизначніших і, водночас, загадковим представником сирійської традиції.

Афраат походив з регіону Ніневії (сьогодні – територія Іраку) і жив у першій половині четвертого століття. Він підтримував живі зв’язки з аскетичним світом сирійської Церкви, про що свідчать його твори. Деякі джерела подають, що він навіть був настоятелем одного монастиря, а пізніше був висвячений на єпископа. Він є автором 23 «Бесід», в яких розглядає різні сторони християнського життя: віру, любов, піст, покору, молитву, аскетичне життя та стосунки між юдаїзмом та християнством, між Старим і Новим Завітами.

Афраат був сином церковної спільноти, яка знаходилася на пограниччі між юдаїзмом та християнством. Ця спільнота була дуже прив’язаною до матірньої Єрусалимської Церкви, а її єпископи вибиралися з-поміж так званих родичів святого апостоля Якова, брата Господнього. Мовою, якою писав Афраат була сирійська, тобто мова семітська, також як і єврейська, якою був написаний Старий Завіт, і арамейська, якою розмовляв Ісус Христос. Ця спільнота прагнула залишатись вірною юдейсько-християнській традиції.

У своїх творах, залишаючись вірним сирійській традиції, Афраат представляє спасіння, яке довершив Христос, як зцілення, а самого Христа – як лікаря. На гріх він дивився як на рану, яку може вилікувати лише покаяння. «Людина, поранена в битві, не соромиться віддати себе в руки розумного лікаря, так само і той, кого поранив сатана, не повинен соромитися визнати свою провину, і віддалитися від неї, просячи ліків покаяння».

Іншим важливим аспектом навчання Афраата була молитва, вчителем і прикладом якої він представляв самого Христа, наголошуючи на тому, що Бог знає прагнення і думки нашого серця. Християнське життя полягає в наслідування Христа, в тому, щоб взяти Його ярмо і йти за ним дорогами Євангелія. Однією з характерних чеснот Христового учня є покора, яка не є другорядним аспектом в християнському житті.

Афраат позитивно ставився до людської природи, до тілесності. «Людське тіло, за прикладом покірного Христа, покликане до краси, до радості, до світла. Бог наближається до людини, яку любить, і є справедливим любити покору». Покірні є простими, спокійними, люблячими, щирими, розважними, мудрими, вмиротвореними, милосердними, готовими навернутися, гарними і доброзичливими, сором’язливими, – над такими словами Афраата запропонував замислитися Венедикт XVI.

Віра – це фундамент християнського життя, яке для сирійсього письменника має ясний аскетичний і духовний характер. Віра чинить людину храмом, в якому замешкує сам Христос, а тому саме вона є джерелом щирої любові до Бога і до ближнього. Важливим аспектом є піст, в широкому значенні цього слова, тобто щодо страв, щодо слів, щодо пожадання дібр, щодо сну.

«Дорогі брати і сестри, на завершення хочу повернутися до повчання Афраата про молитву. – зазначив Венедикт XVI. – Згідно з навчанням цього стародавнього мудреця, молитва здійснюється тоді, коли Христос живе в серці християнина і запрошує його до постійного вправляння в любові ближнього. Він пише: “… підтримує знесилених, відвідує хворих, милосердиться над бідними. Це і є молитва. Молитва є доброю і її діла є гарні. Молитва є приємною, коли підтримує ближнього. Молитва є вислуханою, коли в ній знаходиться вибачення кривд. Молитва є сильною, коли наповнена Божою силою” (Бесіда 4,14-16)».







All the contents on this site are copyrighted ©.