Загальна аудієція з Венедиктом XVI
17 жовтня 2007

«Дорогі брати і сестри, цього ранку запрошую вас приглянутись до постаті святого Євсевія з Верчеллі, першого єпископа Північної Італії, про якого маємо певні історичні відомості», – цими словами, в середу 17 жовтня, Папа Венедикт XVI розпочав традиційну Загальну аудієнцію з вірними, яка була продовженням циклу повчань про перші століття християнства.

Євсевій народився в Сардинії, на початку IV століття, і в молодому віці разом з сім’єю переїхав до Риму. Там згодом приймає сан читця. Користуючись великою пошаною у вірних, в 345 році Євсевій був обраний на єпископа Верчеллі. Він з великим запалом розпочав євангелізаційну працю на теренах, які в значній мірі були ще поганськими. У місті Верчеллі він заснував спільноту священиків, які вели монаше життя, і з якої вийшли важливі особистості, які відіграли значну роль у житті Церкви на півночі Італії.

Святий  Євсевій з великою наполегливістю обороняв віру в повне божество Ісуса Христа, яке в той час заперечувала аріянська єресь. Він співпрацював з великими Отцями Церкви IV століття, змагаючись проти проаріянської політики імператора, який вважав аріянську віру більш сприйнятливою в якості офіційної в державі, і для якого більше значення мала політична доцільність, аніж правда. Протестуючи проти домінування політики над вірою, св. Євсевій, як і численні єпископи християнського Сходу і Заходу, був засуджений на вигнання.

Перебуваючи на засланні в Палестині, св. Євсевій також і тут заснував спільноту з малою групкою учнів, і звідти налагодив листування з своїми вірними на півночі Італії. У 361 році, після смерті імператора Констанція ІІ, він зміг знову повернутися до свого єпископського осідку. Протягом ще десяти років, аж до своєї смерті, св. Євсевій виконував своє служіння, нав’язавши зразкові стосунки із своїм містом, а приклад душпастирського служіння з нього брали інші єпископи Північної Італії.

Світло на стосунки єпископа з Верчеллі із його містом проливають листи св. Євсевія. Один з них, написаний на засланні, розпочинається словами «найулюбленішим братам, і так бажаним зустрічі пресвітерам, як також міцному у вірі святому людові Верчеллі, Новари, Івреї і Тортони» (Ep. secunda, CCL 9, p. 104). Ці слова, які виявляють почуття доброго пастиря до свого стада, відповідають і тому, як закінчується лист, а саме прикінцевим найгарячішим вітанням. Варто відзначити, що наприкінці листа святий єпископ просить своїх духовних синів та дочок привітати також тих, «які поза Церквою», називаючи і їх гідними любові. Це є знаком того, що стосунки єпископа із своїм містом не обмежувалися християнським населенням.

Інше свідчення про особливість стосунків св. Євсевія і городян Верчеллі є лист св. Амброзія з Мілану до мешканців міста, написаний 20 років після смерті святого єпископа. У ньому св. Амброзій висловлює свою велику пошану до Євсевія, наводячи приклади з його життя, намагаючись примирити поділену в той час громаду.

Папа Венедикт XVI відзначив, що Святий Євсевій зумів поєднати монаший спосіб життя і зразковий душпастирський динамізм. І це не дивно, адже дух не прив’язаності до земних дібр є спонукою не вважати земне місто місцем постійного проживання, але прямувати до майбутнього Небесного Єрусалиму. Це есхатологічне спрямування дозволяє душпастирям та вірним зберігати справжню шкалу цінностей, уникаючи пристосовництва та несправедливих очікувань. І як показує життя св. Євсевія, автентична шкала цінностей не походить від імператорів минулого чи сьогодення, але від Ісуса Христа, досконалої Людини, рівного Отцеві в божестві.

«Дорогі друзі, також і я від щирого серця поручаю вам вічні цінності, в той час як благословляю вас тими ж словами, якими святитель Євсевій закінчив свій другий лист: “Звертаюся до всіх вас, мої браття і святі сестри, сини і дочки, вірні обох статей і будь-якого віку, щоб ви охоче передали наш привіт також і тим, які є поза Церквою, і які заслуговують на наші почуття любові”», – цими словами Папа Венедикт XVI закінчив сьогоднішню катехизу під час Загальної аудієнції.