Хроніка душпастирського візиту Папи Венедикта XVI до Приміської Дієцезії Веллетрі-Сеньї (23.09.2007)

Сьогодні зранку відбувся душпастирський візит Папи Венедикта XVI до Приміської Дієцезії Веллетрі-Сеньї. Дієцезія Веллетрі-Сеньї є однією із семи Приміських Дієцезій, розташованих в околицях Риму. Кожна з цих дієцезій має Титулярного Кардинала, а управляють ними єпископи-ординарії. Після прибуття Папи Венедикта XVI на центральну площу міста Веллетрі, перед Катедральним собором його зустріли Кардинал Френсіс Арінзе, теперішній Титулярний Настоятель Дієцезії Веллетрі-Сеньї та єпископ-ординарій Дієцезії Вінченцо Апічелла. Святійшого Отця привітали також представники місцевої влади. Після цього Папа освятив статую Папи Івана Павла ІІ, яка незабаром буде встановлена на площі перед залізницею Веллетрі. При вході до Катедрального Собору Папа Венедикт XVI поклонився хрестові, який носить назву «Крукс Велітерна». У каплиці Пречистої Діви Божої Благодаті Святійший Отець зупинився для того, щоб поклонитися Пресвятій Євхаристії і вшанувати ікону Матері Божої.

О годині 9:30, на площі Св. Клемента, що перед Катедрою, розпочалася Свята Літургія, яку очолив Папа Венедикт XVI. У Літургії взяли участь вже згадані Кардинал Френсіс Арінзе, єпископ Вінченцо Апічелла, інші єпископи та близько п’ятдесяти священиків. Під час Святої Літургії Єпископ Дієцезії Веллетрі-Сеньї звернувся до Святішого Отця з привітальними словами.

Після цього Папа Венедикт XVI виголосив свою проповідь:

«Дорогі брати і сестри!

Я з великою радістю повернувся серед вас для того, щоб очолити цю святкову Божественну Літургію, відповідаючи на ваше запрошення. Я повернувся з радістю для того, щоб зустрітися з громадою вашої Дієцезії, яка протягом багатьох років в особливий спосіб була також і моєю, і до цього часу залишається для мене дуже дорогою. Я щиро вітаю всіх вас».

Потім Папа привітав Кардинала Френсіса Арінзе, теперішнього титулярного Кардинала Дієцезії, Єпископа Вінченцо Апічелла, всіх присутніх єпископів, священиків, богопосвячених осіб, молодь, яка допомагає у душпастирській діяльності у парохіях, членів молодіжних релігійних рухів та асоціацій, які діють на території єпархії, представників місцевої влади. Святіший Отець привітав також гостей, які прибули з різних міст, а особливо – гостей з Німеччини. Папа наголосив:

«Мою батьківщину і вашу землю єднають дружні стосунки: свідченням цього є бронзова колона, яку мені подарували у Маркт ам Інн у вересні минулого року, з нагоди Апостольського візиту до Німеччини, і яку я бажаю залишити тут, як знак моєї любові і приязні.

Знаю, що перед моїм сьогоднішнім візитом, ви здійснили глибоке духовне приготування, гаслом якого стали надзвичайно цінні слова з Першого Послання Апостола Івана: «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має» (4,16). Deus caritas est, Бог є любов: цими словами розпочинається моя перша енцикліка, в якій йдеться про центр нашої віри: християнське бачення Бога і, як наслідок, бачення людини та її земний шлях. Я дуже радію з того, що гаслом духовної і душпастирської діяльності вашої Дієцезії ви вибрали саме цей вислів: «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має». Тому в нашому сьогоднішньому Богослужінні ми не можемо випустити з уваги цієї найсуттєвішої правди про Божу любов, яка здатна надати зовсім іншого, нового напрямку людському існуванню і внести в нього нові цінності. Любов – це суть Християнства. Вона робить віруючу людину і християнську спільноту запорукою надії і миру в кожній сфері життя, і особливо там, де прислуховуються до потреб бідних і потребуючих. Любов живить життя Церкви.

У попередніх недільних Євангеліях Св. Євангелист Лука, який найкраще описує любов Христа до бідних, змусив нас задуматися про небезпеки, які походять від прив’язаності до грошей, до матеріальних благ і до всього, що перешкоджає нам у повноті впроваджувати у життя наше покликання: любити Бога і братів».

Папа Венедикт XVI продовжив свою проповідь, коментуючи сьогоднішнє недільне Євангеліє - притчу, в якій йдеться про нечесного управителя, який провинився перед своїм господарем і для того, щоб заслужити його приязнь, домовляється з довжниками свого господаря. «Звичайно – це нечесна людина, але мудра, – продовжує Святійший Отець у своїй проповіді, – Євангеліє закликає нас не наслідувати не його нечесність, але його передбачливу спритність. Коротка притча завершується власне словами: «І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро» (Лк. 16,8).

Чого хоче нас навчити Христос? Після притчі про нечесного управителя Євангеліє подає ряд коротких висловів про те, яким повинно бути наше відношення до грошей і до матеріальних благ цього світу. Це невеликі фрази, які спонукають до прийняття радикального рішення, до постійного внутрішнього напруження.

Адже життя – це завжди вибір: вибір між чесністю і обманом, між вірністю і зрадою, між егоїзмом і самовіддачею, між добром і злом. Яскравим і рішучим є висновок цього євангельського уривку: «Жодний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим знехтує». І вкінці Христос наголошує, що кожен мусить вирішити: «Не можете служити Богові й мамоні». (Лк. 16,13).

Мамона – це термін фінікійського походження, який вказує на економічне забезпечення і на успіх у справах; можемо сказати, що багатство показане тут як ідол, якому приноситься в жертву все заради того, щоб досягнути особистого успіху. Отже, необхідно зробити чіткий вибір: потрібно вибрати між логікою вигоди і прибутку, як останнього критерію власної поведінки, і логікою ділення з ближніми і солідарності.

Якщо в суспільстві переважає логіка вигоди і прибутку, зростає нерівність між бідними і багатими, зростає також руйнівне використання ресурсів планети. А коли переважає логіка розподілу і солідарності, стає можливим направити руїну і спрямувати її на справедливий розвиток, задля добра всіх. Тут йдеться, насамперед, про вибір між егоїзмом і любов’ю, між справедливістю і нечесністю, а в кінцевому рахунку – між Богом і дияволом.

Якщо ми розглядаємо любов до Христа не як щось додаткове і поверхневе, але як правдиву і останню мету всього нашого існування, ми повинні бути здатними на рішучий вибір, на радикальну відмову, якщо необхідно – аж до мучеництва. Сьогодні, так як і в минулому, життя християнина вимагає сміливості іти проти течії, любити так, як любив Христос, який пожертвував себе на хресті.

Можемо, отже, сказати, посилаючись на вислів Св. Августина, що за допомогою земних благ, ми повинні здобувати блага правдиві і вічні. Якщо існують люди, які заради матеріального добробуту здатні на будь-який обман, то ми, християни, повинні прикладати все більших зусиль для того, щоб земні блага сприяли осягненню нашого вічного щастя. А єдиний спосіб використати на благо вічності наші обдарування, наші здібності і багатства, - це розділити їх із нашими братами, виявляючи себе таким чином добрими управителями того, що Бог нам довірив. Христос говорить: «Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний» (Лк. 16,10-11).

На завершення своєї проповіді Папа Венедикт XVI доручив материнській опіці Діви Марії земний шлях всіх присутніх на Святій Літургії та всіх тих, які не змогли прибути на неї.

«Нехай Мати Божа в особливий спосіб, опікується хворими, особами похилого віку, дітьми і всіма тими, які почуваються самотніми і покинутими», – промовив Святіший Отець. «Нехай Діва Марія звільнить нас від бажання накопичувати багатства, і нехай вчинить так, щоб ми, здіймаючи до неба вільні і чисті руки, могли прославляти Бога всім нашим життям».

Після завершення Святої Літургії Святійший Отець освятив пам’ятну колону, яку він подарував Дієцезії. Варто зазначити, що серед гостей був присутній також архітектор колони Йозеф Нойштіфтер. Після цього Папа вирушив до своєї літньої резиденції у Кастель Ґандольфо, де він разом з вірними відмовив недільну молитву Ангел Господній.