Проповідь Святішого Отця з нагоди празника Святих Апостолів Петра і Павла

На початку своєї проповіді Святіший Отець пригадав, що вчора у базиліці Святого Апостола Павла він відслужив Святкову Вечірню з нагоди празника верховних Апостолів, молячись над гробом Апостола народів, а сьогодні, згідно традиції, Вселенський Архиєрей відправив Святу Літургію над гробом Святого Апостола Петра. Папа Венедикт ХVІ також привітав присутніх Митрополитів, які прибули отримати Паллій, делегацію від Вселенського Патріарха Константинопільського Вартоломея І та інших гостей.


«Сьогоднішнє свято дає мені нагоду знову повернутись, щоб роздумати над визнанням віри Петра, вирішальним моментом на шляху учнів з Ісусом», – наголосив Папа. Євангелист Матей у 16-й главі своєї Євангелії пригадує, що Христос надає Симонові ім’я Петро, що означає скеля, на основі якої Господь бажає збудувати свою Церкву, як також дає Апостолові ключі Небесного Царства, владу відпускати і затримувати гріхи. З того біблійного тексту можна зробити висновок, що визнання Петра: «Ти – Христос, Бога живого син», – нерозривне із душпастирським завданням провадити Христову Церкву, обов’язком, який сам Ісус накладає на Петра. Усі Євангелисти зазначають, що визнання віри Симона відбулось у вирішальний момент у житті Ісуса: після проповідування у Галилеї, коли Спаситель прямує до Єрусалиму, щоб Своєю смертю і воскресінням виконати місію нашого спасіння. Христос запрошує усіх своїх учнів зробити вибір, який вирізнятиме їх серед інших, тобто закликає до будування спільноти віруючих у Нього, запрошує стати Його родиною, Його найближчими.


Святіший Отець зазначив, що є два способи «бачити» і «пізнавати» Ісуса Христа. Перший спосіб – народу, натовпу, тобто поверховний, другий, натомість, – більш проникаючий і автентичний. Двома Своїми запитаннями: “За кого мають люди Сина Чоловічого?”– і також : “На вашу ж думку хто я?” Спаситель запрошує учнів усвідомити, зрозуміти ці дві різні перспективи. Люди вважають Ісуса пророком, що не є помилковим, проте, цього замало. Христос заохочує іти глибше, щоб визнати особливість і неповторність Його Особи, новизну Ісуса з Назарету. Також і у наш час багато людей наближають до Ісуса лише ззовні, порівнюючи Його із видатними історичними постатями, проте, не визнаючи Його унікальності, єдності. Часто теж Христа вважають одним із засновників великих релігій, від Якого кожний може взяти щось корисного для формування власних переконань. Але сьогодні Спаситель і до нас повторює Своє запитання: “На вашу ж думку хто я?”

Вселенський Архиєрей наголосив, що завдання, яке Ісус надав Петрові є вкорінене у міжособових стосунках, які Христос мав із рибалкою Симоном. Порівнюючи Петра з Павлом, не можемо залишити поза увагою той факт, що Петро провів частину свого життя з Ісусом, Який вже від початку надав йому ім’я «Скеля», і на якій забажав збудувати Церкву. У синоптичних Євангеліях визнання віри Апостола Петра пов’язане із проголошенням самим Ісусом Свого терпіння і смерті. На такі Господні слова про страждання Петро відразу реагує, бо не може ще збагнути Божого плану. Слова «Ти – Христос, Бога живого Син» стануть зрозумілими лише у світлі таємниці смерті й воскресіння Ісуса.

Папа Венедикт ХVІ підкреслив, що також сьогодні, як і в часи Ісуса, не вистарчає мати лише правдиве визнання віри: необхідно завжди вчитись від Господа того шляху, що Він нам пропонує, і наслідувати Його. Вселенський Архиєрей наголосив, що також і для віруючих хрест є завжди важким до прийняття. Інстинкт підштовхує до того, щоб обминути терпіння, спокусник спонукує до думки, що розумнішим є дбати про себе, ніж втратити, віддати власне життя за вірність любові.


Що саме люди того часу не могли прийняти, і з чим не можуть погодитись також і люди наших дні? Багатьом було, і далі є, важко змиритись з думкою, що Христос не лише один із пророків, але Син Божий, Той, Хто має таку ж владу і силу, як Отець. Слухаючи Його проповіді, бачачи як Він оздоровляє хворих, звіщає Добру Новину бідним, примирює грішників з Отцем, учні починають усвідомлювати, що Він є Месією, не є лише посланцем Божим, але самим Богом, що став людиною, воплотився. Звичайно, Апостолам було нелегко це усвідомити, проте Ісус їм себе об’являє протягом усього Свого земного життя, даруючи Своїм учням Святого Духа, щоб вони могли зрозуміти ті речі, що перевищують їхнє розуміння, які вимагають віри.


«Такою була також віра Церкви протягом історії, такою також є й наша віра, віра сучасних християн, – наголосив Вселенський Архиєрей, продовжуючи, – У визнанні віри Петра, дорогі брати та сестри, можемо почуватись і бути всі одно, незважаючи на поділи, які протягом століть розривали церковну єдність, з наслідками, що тривають по цей день. В ім’я Святих Петра і Павла разом з нашими братами, що прибули з Константинополя, відновімо сьогодні (…) завдання аж до глибини прийняти бажання Христа, Який хоче, щоб ми були об’єднані». А віддаючись опіці Матері Божої, словами «Царице Апостолів, молися за нас» Папа закінчив свою святкову проповідь.