“Не
знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється,
— час. А ми живі, нам треба поспішати. І — пам’ятати!” (Ліна Костенко)
Ці
слова нашої великої поетеси перегукуються із словами Кофі Аннана, колишнього Генерального
Секретаря ООН, сказаними у квітні 2000 року:
«Чорнобиль – як би нам хотілося
забути це, слово. Чорнобильська катастрофа відкрила скриньку Пандори і випустила на
світ невидимих ворогів і смутні страхи, що перебувають в людському розумі. Вірогідно,
що більшість з нас вважає, що це залишилося в минулому. Однак, є дві важливідві
важливі причини, чому не можна забути цю трагедію. По-перше, якщо ми забудемо про
Чорнобиль, зросте ризик подібних технологічних і екологічних катастроф в майбутньому.
По-друге, більше семи мільйонів таких самих людей як ми, не можуть дозволити собі
забути. Вони і дотепер страждають, страждають щодня, в результаті події, що сталася
14 років назад. Без сумніву, спадщина Чорнобиля залишиться з нами і з нашими потомками
на багато поколінь вперед».
Та чомусь так стається, що
про катастрофу, яка трапилася 26 квітня 1986 року, згадують лише напередодні цього
дня. Лише в цей день, та й далеко не всі, намагаються зрозуміти і осягнути масштаби,
як техногенної, так і людської катастрофи, яка принесла стільки скорботи. Вважають,
що після вибуху на Чорнобильській АЕС радіоактивного опромінення зазнали майже дев'ять
мільйонів мешканців Білорусі, Росії та України, а це перевищує кількість населення
Австралії. Забруднено приблизно 155 тисяч квадратних кілометрів території, що становить
майже половину загальної площі Італії. І наслідки Чорнобиля – найбільшої в історії
людства техногенної катастрофи – ще довго відчуватимуть і сучасники, і прийдешні покоління.
Її уроки ще повністю не осмислені, хоча вже два десятиліття людство живе в реальності,
яка настала після того трагічного квітневого дня.
Про Чорнобиль написано багато
– тисячі газетних і журнальних статей, книги, створено десятки документальних фільмів.
Але дійсні масштаби катастрофи ще не вияснені до кінця і протягом не тільки десятиліть,
але й, можливо, протягом життя кількох поколінь Чорнобиль залишиться не загоєною раною
не лише в Україні, але й в усьому світі.
Сьогодні, 26 квітня, в день болючої
згадки про чорний день нашої історії, з'єднаймось у молитві з нашими братами і сестрами,
які несуть на собі невигоєні знаки цього лиха. До цього закликає і Папа Венедикт XVI,
які минулого року сказав:
„Ще раз молячись за жертви цього лиха таких величезних
масштабів і за тих, хто до цього часу носить на своєму тілі знаки від чорнобильської
аварії, просімо в Господа світла для тих, хто відповідає за долю людства, щоб спільними
зусиллями сприяти використанню будь-якої енергії на служіння миру, в пошані до потреб
людини й природи”.
Отож, з криниці молитви черпаймо наснагу й надію на майбутнє.
Нехай Господь упокоїть зі святими в мирі жертви Чорнобильської катастрофи та захистить
наш народ та все людство перед усіма нещастями, спричининеними людським недбальством
та байдужістю.
Зa всіх наших братів і сестер, які постраждали від Чорнобильського
лиха, піднесімо молитву до Господа за посередництвом Пресвятої Богородиці. В усіх
нещастях і потребах, в усіх випробуваннях, які доводиться нам зазнати, Пречиста Діва
Марія нас не залишає, а вимолює і Бога ласк та милостей для знедоленого люду. „Пресвята
Богородице, молися за нас!”