Апостольський візит Папи Венедикта XVI до Туреччини (1)

Сьогодні (28 листопада 2006 року) вранці розпочалась 5-та Апостольська подорож Святішого Отця Венедикта XVI поза Італію – відвідини Туреччини. Так, як Папа Павло VI у липні 1967 року та Папа Іван Павло ІІ у листопаді 1979 року, Святіший Отець Венедикт XVI відвідує Туреччину, яку недаремно називають „священною землею Церкви”. За неповних 40 років вже третій наступник Святого Апостола Петра відвідує місця, де була написана більшість книг, які входять до Нового Завіту. Саме в давній Антіохії та Ефезі християнська громада усвідомила свою ідентичність та зміцнилась, і саме звідси перші євангелізатори вирушили на Схід та до слов’янських земель. Але Туреччина – це також і земля, на якій залишив свій незабутній слід Апостольський Делегат Анджело Ронкаллі, що потім був став Папою Іваном ХХІІІ.

Апостольська подорож Святішого Отця Венедикта XVI відбувається між двома визначними датами: 1700-річчям народження святого Єфрема Сирійського, що прийшов на світ 306 року та 1800-річчям смерті святого Івана Золотоустого, що помер 407 року – цих двох світочів не тільки християнського Сходу, але й усієї вселенської Церкви. Вони жили в першому сторіччі християнства, коли Церква ще не була поділена.

Візит Венедикта XVI в Туреччину важливий з багатьох аспектів: душпастирського, екуменічного та міжрелігійного. Туреччина - це країна, що розташована відразу в двoх частинах світу: у Європі та в Азії, вона становить свого роду „вікно” на схід: Близький та Середній Схід, а також і на центральну Азію, де особливо животрепетним є питання міжрелігійного діалогу, толерантності до інших релігій, взаємопошани.

Те, що Туреччина - це держава, розташована на двох материках — в Азії та в Європі, визначає подвійне обличчя її суспільства. З одного боку — приналежність до східного мусульманського світу, з іншого — прагнення вступу до ЄС, членство в НАТО, які культивують західні стандарти життя, освіти, бізнесу.

Країна розташована на суші, яку називають Малою Азією чи Азією Анатолією і омивається чотирма морями. Це держава, де перетнулися історії великих цивілізацій. Населення Туреччини становить понад 72 мільйони і на 98% складається з мусульман, всі інші віровизнання становлять тільки 2% мешканців, з них католиків налічується лише 32.000. Крім того в Туреччині існують невеликі громади інших віровизнань, як от православних греків, вірмен, євреїв.

Анкара розташована на плоскогір’ї майже 1000 метрів над рівнем моря. Місто стало столицею Туреччини 1923 року, воно було вибране задля стратегічних причин засновником та першим президентом Турецької республіки Мустафою Кемалем Ататюрком. До того історичною столицею був Стамбул, відомий також під назвою Константинопіль та Царгород. Анкара відзначається неймовірно швидким зростом, наприклад від 1950 року населення міста зросло з 300.000 до теперішніх понад п’яти мільйонів.

На честь Мустафи Кемаля Ататюрка, який був лідером турецького національного руху проти поділу колишньої Османської імперії після І Світової війни та, як перший президент, провів чимало прогресивних реформ, споруджено величний мавзолей. Ім'я "Ататюрк" в перекладі означає «батько турків", яке Кемалю присвоїв турецький парламент 1934 року, ще за його життя. Пошана до Ататюрка дуже велика і кожен новий уряд перед вступом до влади обов'язково відвідує мавзолей, віддаючи честь його пам'яті. Також і в офіційну церемонію візитів глав держав та урядів входить відвідування цього мавзолею ще перед зустріччю з президентом.

Перший день Вселенського Архиєрея в Туреччині складатиметься з відвідини мавзолею Ататюрка, привітальної церемонії та приватної зустрічі з президентом Туреччини, зустрічі з віце-прем'єром Туреччини, з головою департаменту з питань релігій та зустрічі з дипломатичним корпусом, акредитованим у Туреччині.