Загальна аудієнція з Папою Венедиктом XVI
22 листопада 2006 р.

Сьогодні, 22-го листопада, Святіший Отець Венедикт XVI провів традиційну Загальну аудієнцію на площі Святого Петра у Ватикані, продовжуючи роздуми над життям Святого Апостола Павла. У своїй катехизі Папа підкреслив, що зустріч Святого Павла з Воскреслим Господом, по дорозі до Дамаску вчинила так, що Апостол зрозумів, що переслідуючи Церкви, він переслідував безпосередньо самого Христа.

Новонавернений, будучи імпульсивним та нетерпеливим, як і коли був гонителем, через кілька днів починає приголомшувати всіх, християн та юдеїв у Дамаску. Адже він починає проповідувати всім, що Ісус — це Месія, і що треба повірити у Нього. Але ще не прийшов його час. Він мусить роздумувати, переосмислювати і наново досліджувати Писання, тобто наново читати його як приготування та пророцтво про Ісуса Месію. І, зрештою, ніхто ще не довіряв йому, ця переміна була занадто несподіваною. Павло покидає Дамаск й відходить правдоподібно в навколишні пустинні місця, живучи як єреміт. Він потребував ще багато часу на роздумування. Повернувшись у Дамаск, він знову зустрівся з ворожістю та недовір’ям, так що мусів аж втікати, спущений у коші із міських мурів (Ді 9,25). Перейшло приблизно три роки від його навернення (Гл 1,17), як він вирішив піти до Єрусалиму, зустрітися з Петром та говорити з ним. Павло перебував у столиці лише п’ятнадцять днів, але навіть тут він натикнувся на недовір’я з боку християн та на ненависть з боку давніх друзів (Ді 9,26-31). Однак він ніколи не відплатить за це вороже настановлення й за цю ненависть. Навернення дарувало його серцю, серед всього, якусь частинку безмежної любові Бога та Ісуса Христа до всіх людей, і його співвітчизники, очевидно, не були виключені з цієї любові; вони радше були законними першими її адресатами.

Святий Апостол Павло був навернений не тільки Христом, але й також Церквою. Тепер ми можемо зрозуміти, чому Церква відіграла таку важливу роль в його думці і його місійній праці. Святий Павло після свого навернення заснував декілька Церков протягом його місіонерських подорожей, про що він ясно засвідчує його листами і візитами, живою щоденною і настирливою думкою - журбою про всі Церкви (Пор. 2Кoр 11,28). Для Павла, Церква - це справжнє живе “Христове Тіло”, продовження присутності Воскреслого Господа у світі, який обдаровує Свою Церкву дарами Святого Духа. Представлення Апостолом Церкви, як Нареченої Ісуса Христа (Пор. Eф 5,21), також сильно підкреслює про взаємовідношення вірності, любові і єдність між Господом та всіма членами його Тіла. Через таке горливе свідчення життя Святого Павла, - наголосив Папа - ми маємо нагоду ввійти глибше в цю таємницю визнання віри Апостола, щоб могти так само нашим життям засвідчити присутність Христа в цілому світі.

На закінчення своєї катехизи, Святіший Отець, поздоровляючи подружні пари, які були присутні на Загальній аудієнції, пригадав, що сьогодні виповнилося двадцять п'ять років, як 22 листопада 1981 року, у Ватикані було презентовано Апостольське повчання Святішого Отця Папи Івана Павла ІІ - FAMILIARIS CONSORTIO (Сімейне Співжиття), яке було написане до єпископів, духовенства та вірних усієї Католицької Церкви про завдання християнської сім'ї в сучасному світі.