Беатифікація сестри Сари Салкагазі

Сьогодні в столиці Угорщини місті Будапешті відбулася беатифкація сестри Сари Салкагазі, яка належала до Згромадження Сестер Соціальної Служби. Кардинал Петер Ердо, архиєпископ Будапешта очолив урочисту Святу Літургію на площі перед базилікою Святого Стефана, під час якої зачитав Беатифікаційну Буллу.
Пропонуємо вашій увазі біографію нової блаженної Католицької Церкви.Сара Салкагазі народилась 11 травня 1899 року в місті Кошицях, у Словаччині. В роках молодості робить кроки талановитої особи, яка шукає відповідного місця у світі: здобуває диплом вчителя, працює як палітурник, бере учать у політичному та літературному житті молоді. Займається журналістською та редакторською діяльністю, пробує себе в літературі. У 1929 р. вступає до Згромадження Сестер Соціальної Служби, яке було засноване у Будапешті в 1923 р., а в Кошицях з’явилося в 1927 р. Тимчасові Обіти сестра Сара складає у 1930 р., а Вічні – у 1940 р. Після складення Тимчасових Обітів обирає собі за життєве гасло такі біблійні слова: «Ось я, пошли мене!». Вірна цьому гаслу, душею і тілом посвячується на службу ближнім.

І Світова Війна, під час якої Сара зустрічається із смертю і нещастям невинних людей, сильно відбивається на її особистості і додає бажання та відваги, щоб допомагати цим нещасним людям, щоб усіма можливими способами запобігти смерті невинних та слабких. Два роки у Кошицях, а потім у Комарно поширює і керує харитативною діяльністю, редагує журнал «Католицька Жінка», є однією із співзасновниць Асоціації Католицьких Жінок Словаччини, бере участь у різних конференціях, засновує асоціації молодих дівчат. У 1937 році в неї з’являється бажання місійної праці у Бразилії, але реалізувати цей план не вдалося, оскільки розпочалася ІІ Світова Війна. Починаючи від 1938 р. живе у Будапешті, у 19391940 роках займається соціальною працею. У 1940 р. очолює Дівочий та Жіночий Рух Католицьких Робітниць, закладає доми для молодих працівниць і організовує різноманітні курси. Займається викладацькою діяльністю в Соціальному Інституті Католицьких Жінок. Попри це все, присвячує час також і писанню.

Під час ІІ Світової Війни Згромадження приймає у своїх домах переслідуваних. Також і Сестра Сара повністю посвятилася цій благородній справі – рятування людського життя. У цей несприятливий час вона переховує переслідуваних, рятує життя коло 1000 євреїв. Повністю усвідомлює небезпеки, які випливають із цього служіння, як для неї особисто, так і для усього Згромадження. Щоразу палкішим стає бажання пожертвувати своє життя за Згромадження і своїх співсестер. 14 вересня 1943 р. отримує дозвіл від настоятельок, щоб надалі виконувати цю небезпечну працю. Її бажання пожертвувати власне життя реалізовується 27 грудня 1944 р. Разом з іншою колегоюкатехиткою її схопили в одному з домів для молодих працівниць, в якому переховували кількох переслідуваних. ЇЇ видала одна з підлеглих, яку Сара неодноразово просила перервати зв’язки із нацистом. Сара і її товаришка були розстріляні у Будапешті і поглинуті крижаними водами Дунаю.

Сара була людиною неабиякого внутрішнього багатства, врівноваженою та зосередженою. Уміла жертвувати Господу Богу усі свої життєві труднощі та терпіння, які зустрічала під час земної мандрівки. Будучи внутрішньо вільною, вона не побоялась віддати своє життя за своїх ближніх. Була також свідомою власних недоліків і з великою наполегливістю та рішучістю намагалася їх побороти і викорінити.

Любов до Господа Бога допомагала їй подолати підступи диявола, перебороти спокуси ностальгії за світовим життям. Черпаючи силу та наснагу із Джерела Вічної Любові, вона досконало виконувала доручені їй обов’язки, часто була переміщувана із одного монастиря до іншого, туди де її допомога була найбільше потрібною. Характерною рисою сестри Сари була невтомна праця, якій вона посвятилася, на славу Божу для допомоги ближнім та їх спасіння.