Папа Венедикт XVI у Німеччині
Апостольські відвідини Баварії - 14

Прощання Папи з Німеччиною, 14 вересня 2006 року.

Мюнхенський міжнародний аеропорт розташований на віддалі десяти кілометрів і Святіший Отець прибув туди автомашиною незабаром після полудня. Вселенського Архиєрея проводжали представники Церкви та держави, а прощальне слово виголосив президент Баварського регіону Едмунд Штойбер.

Rороткими, зворушливими словами Венедикт XVI підсумував своє перебування у Німеччині, щиро привітавши та подякувавши всім, хто приготував і провів цей візит. Папа сказав, що в його душі назавжди залишаться спогади про живу віру незліченної кількості вірних, які у ці дні з великою набожністю брали участь у богослуженнях.

«Я приїжджав у Німеччину, щоб наново запропонувати моїм землякам вічні правди Євангелія і утвердити вірних у вірності Христові, Божому Сину, що став людиною задля нашого спасіння, - сказав Святіший Отець. – Я переконаний, що у вірі в Христа, в Його слові знаходиться не тільки шлях, який веде до вічного життя, але також і до побудови вже на цій землі майбутнього, гідного людини. Оживлена цим усвідомленням, Церква, під проводом Святого Духа, завжди наново шукала у Божому Слові відповідей на виклики, які виникали в ході історії. Зокрема, вона це зробила у ставленні до проблем, які виявились в контексті так званого „робітничого питання”, понад усе, починаючи від другої половини XIX сторіччя. Я це підкреслюю тому, що самe сьогодні, 14 вересня, припадає 25-та річниця виходу у світ Енцикліки „З праці своєї”, якою великий Папа Іван Павло ІІ вказав, що праця - „це фундаментальний вимір існування людини на землі” (ч.4) і пригадав усім, що „першою основою цінності праці є сама людина”. Отже, праця, наголошував він, є „добром для людини”, бо нею „людина не тільки перетворює природу, пристосовуючи її до своїх потреб, але і самоздійснюється як людина, що більше, певною мірою, стає більше людиною” (н.6). Зауваживши, що Папа Іван Павло ІІ вказав в своїй Енцикліці деякі напрямні лінії, які залишаються актуальними й сьогодні, Венедикт XVI вказав своїм землякам на пророчу цінність згаданої Енцикліки та наголосив, що з її конкретного введення у життя можуть випливати великі користі також і для теперішньої соціальної ситуації в Німеччині.


Далі, прощаючись з улюбленою батьківщиною, Святіший Отець ввірив майбутнє Баварії та Німеччини небесному заступництву святих, які тут жили і вірно служили Христові, відчуваючи в своєму житті правдивість тих слів, які, як лейтмотив, супроводжували його візит: ”Хто вірить, ніколи не є самотнім”.


На закінчення Папа сказав, що такий досвід, без сумніву, був відомий авторові баварського гімну, і висловив ще одне побажання своїй батьківщині саме словами цього гімну: „Нехай Господь благословить тебе, баварська земле, земле німецька, Батьківщино! Нехай над твоїми обширами простягнеться Його благословенна рука! Нехай Він захищає твої поля і будинки твоїх міст і збереже для тебе кольори твого неба, білого і голубого!”


„Усім вам – щире до побачення!” – це були слова Папи Венедикта XVI, якими він попрощався з батьків шиною, перед відльотом до Риму.


Перед приїздом Святішого Отця президент Баварії, Едмунд Штойбер сказав.” Баварія – це глибоко християнська земля і візит Святішого Отця, без сумніву, сприятиме більшому усвідомленню її християнського коріння, Його візит - це історична подія тисячоріччя”. І ці слова повністю збулись під час візиту Венедикта XVI.