Папа Венедикт XVI у Німеччині
Апостольські відвідини Баварії - 9

Хто вірить, ніколи не є самотнім” – це гасло апостольських відвідин Німеччини і ці слова супроводжують кожен день Святішого Отця на баварській землі, звучать у гімні, спеціально складеному до приїзду Святішого Отця, до цих слів він повертається у своїх проповідях, спогадах про дитинство і молодість, у висловах вдячності за такий щирий прийом.

Папа прибув Реґенсбурґа у понеділок, 11 вересня, уже після 20-ї години вечора і, не зважаючи на втому після довгого, напруженого дня, проїжджаючи вулицями міста він не переставав вітати і благословити десятки тисяч осіб, які зустрічали його із запаленими свічками і смолоскипами, в той час як не переставали гомоніти дзвони усіх церков міста.

І саме піснею „Хто вірить, ніколи не є самотнім” розпочалась відправа Божественної Літургії, яку сьогодні (12.09.06) вранці Папа очолив на розлогому полі Islanger Feld, 6 кілометрів поза містом і в якій брало участь коло 300.000 вірних.

І цими ж самими словами Святіший Отець розпочав свою проповідь, наголошуючи, як у ці дні його перебування в Німеччині сповнюються ці слова. «Віра нас об’єднує і дарує нам свято, - сказав Папа. – Вона дарує нам Божу радість, радість за створення і радість з приводу перебування разом. (…) Нас з’єднало свято віри. Однак, тепер виникає запитання: але в що, у дійсності, ми віримо? Що означає: вірити? Чи це ще має значення у сучасному світі?»

Відповідаючи на ці запитання, Венедикт XVI згадав богословські вчення середньовіччя, величезну кількість книг на захист і проти віри, а все це, іноді, приводить до збентеження, вважаючи віру дуже складною справою. Але це не так – віра, у своїй сутності, дуже проста. На це вказує Євангелія від святого апостола Матея, наводячи слова Ісусової молитви, коли Він звертається до небесного Отця: «Ти, Отче, тобі було довподоби відкрити це простим, тим, які спроможні бачити серцем» (пор. Мт 11,25). А Церква, зі свого боку, підсумувала Божі правди у «Символі віри», який, по суті, є поширенням наказу, який Христос дав апостолам і учням усіх часів: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт 29,19).

"Таке бачення, - підкреслив Святіший Отець, - виявляє дві речі: віра є нескладною, простою. Віримо в Бога – у Господа, що є початком і кінцем людського життя. У Бога, який входить у сопричастя з нами, людськими істотами, і Який є для нас початком і майбутнім. Ось так віра, одночасно, є також і надією, є впевненістю, що ми маємо майбутнє і не пропадемо у небутті. Віра – це любов, бо Господь передає нам Свою любов.
А як другу річ можемо ствердити, що «Символ віри» - це не збірник висловів, не теорія. Він вкорінений у Хрищенні. Це зустріч між Богом і людиною. У таїнстві Хрищення Бог схиляється над людиною; виходить їй назустріч і, таким чином, наближає і нас одні до одних. Бо ж Хрищення означає, що Ісус Христос, так би мовити, всиновлює нас як Своїх братів і сестер, цим самим приймаючи нас як дітей у саму Божу родину. І, таким чином, вчиняє нас однією великою родиною у вселенській Церкві. Так, хто вірить, ніколи не є самотнім! – наголосив Папа. Бог виходить нам назустріч. Отож, прямуймо також і ми в напрямку Бога і, таким чином, ідімо назустріч одні одним. Наскільки це в наших силах, не залишаймо самотніми нікого з Божих дітей!» - сказав Венедикт XVI.

«Ми віримо в Бога, - ще раз підкреслив Папа. – Але в якого Бога? Ми віримо в Бога-Отця, Творця неба і землі, віримо у Духа Творця, віримо у творчий Розум, від Якого усе походить і від Якого походимо також і ми. (…) Цей творчий Розум є Добротою є Любов’ю. І має обличчя. Бог не залишає нас навмання крокувати у темноті. Він об’явився як людина. Він є настільки великий, що міг собі дозволити стати малесеньким. «Хто бачив мене, бачив Отця», - казав Ісус (Ів 14,9). Бог прийняв людське обличчя. Він полюбив нас аж до такої міри, що дозволив прибити Себе до Хреста, щоб піднести страждання людства аж до Божого серця. (…) У наші часи дуже важливо ясно заявляти, в якого Бога ми віримо і з переконанням сповідувати це людське обличчя Бога.(…) Лише цей Бог спасає нас від страху перед світом і тривоги перед порожнечею власного існування. Лише вдивляючись в Ісуса Христа, наша радість в Бозі досягає своєї повноти, стає спасенною радістю».

За латинським календарем сьогодні празник Пресвятого Імені Марії і Святіший Отець, привітавши усіх, хто носить це святе ім’я, а серед них були і його матір та рідна сестра, закінчив свою проповідь словами: «Приймімо Марію, як провідну зірку нашого життя, яка приводить до нас до великої Божої родини».

Закінчивши відправу Святіший Отець проказав молитву «Під Твою милість, Богородице Діво» перед чудотворною старовинною, ще з 15-го сторіччя статуєю Покрова Пресвятої Богородиці.