Святкування 80 - річчя Голови Конференції Римо-Католицьких Єпископів України митрополита Львівського кардинала Мар’яна Яворського.

21 серпня виповнилося 80 років Голові Конференції Римо-Католицьких Єпископів України митрополитові Львівському кардиналу Мар’яну Яворському.
 Святіший Отець Венедикт XVI привітав Голову Конференції Римо-Католицьких Єпископів України митрополита Львівського кардинала Мар’яна Яворського із 80-річчям від дня народження. У телеграмі на ім’я Його Еміненції мовиться: “З нагоди святкування 80-ї річниці дня народження я з радістю хочу Вам послати мої сердечні і щирі побажання. Разом з Вами дякую Богові за Ваше ревне служіння Церкві, особливо за те, що Ви спричинилися до її відновлення в Україні. Прошу Господа, щоби Вас обдарував своєю радістю і миром та зберіг Вас у здоров’ї. Довіряю Вас заступництву Діви Марії та від щирого серця уділяю Вам щире Апостольське благословення, а також і для вірних Львівської дієцезії латинського обряду та усім Вам близьким. Папа Венедикт XVI.”

21 серпня у Львівській латинській митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії митрополит Львівський кардинал Мар’ян Яворський очолив урочисту Службу Божу з нагоди свого 80-ліття.

Його Еміненція народився 21 серпня 1926 в польській родині у Львові. Там же поступив до архідієцезіальної Вищої духовної семінарії, яку в жовтні 1945 року радянські власті вигнали до повоєнної Польщі, й вона осіла поблизу Кракова у Кальварії Зебжидовській. У 1950 році отримав священичі свячення з рук львівського архиєпископа-вигнанця Євгенія Базяка. Був скерований до невеличкого терену Львівської архидієцезії, який опинився на території повоєнної Польщі. Згодом душпастирював біля Кракова. Подальший потяг до науки привів отця Мар’яна Яворського на богословський факультет Яґеллонського університету, де в 1952 році він здобув науковий ступінь доктора богослов’я. Після наступних студій у Люблінському Католицькому університеті в 1955 році захищає докторську дисертацію з християнської філософії. В наступні 1956-1958 роках був капеланом архиєпископа Євгенія Базяка. Отець доктор Мар’ян Яворський викладав на філософсько-богословських студіях отців бернардинів у Кальварії Зебжидовській та на богословському факультеті Вищої Духовної Семінарії у Кракові. Також викладав на філософсько-богословському колегіумі отців домініканців у Кракові, філософському факультеті отців єзуїтів та Духовній семінарії у Ченстохові. У 1961-1967 роках викладав християнську філософію в Люблінському Католицькому Університеті, далі був очолював кафедру філософії релігії у Варшавській Богословській Академії, а в 1974-1982 роках виконував обов’язки декана папського Богословського факультету в Кракові й був обраний першим ректором створеної Іваном Павлом ІІ Папської Богословської Академії у Кракові. Цьому передувало багатолітнє виборювання у комуністичної польської влади права на відкриття вищого богословського навчального закладу. Належною оцінкою цих заслуг нашого земляка стало присвоєння кардиналу Мар’янові Яворському в цьому році звання почесного доктора цієї Академії.

23 травня 1984 року Святіший Отець Іван Павло ІІ призначив Отця професора, доктора габілітованого Мар’яна Яворського єпископом, Апостольським Адміністратором Львівської архідієцезії з осідком у Любачеві. У присвяченому ювілярові серпневому числі львівського римо-католицького часопису “Радість Віри” духовний отець Львівської Вищої Духовної Семінарії Отець прелат Станіслав Коляно пригадує, що це призначення у багатьох викликала здивування: “Любачівська Церква була частиною Львівської Церкви, одначе вона обмежувалася лише двома довоєнними деканатами. Як зрозуміти таку номінацію? Як номінат може прийняти таку пропозицію?! Ото видно, яким великим пророком був Святіший Отець Іван Павло ІІ,що через Любачів бачив Львів. І як справі Церкви був відданий номінат, котрий подався цю візію зреалізувати. А Господь великі речі чинив, зміннючи обличчя цієї землі й чудом на наших очах було все.” Насамперед тут варто згадати про організацію в 1991 році папського візиту до маленького Любачева, куди вперше на зустріч зі Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ численно прибули паломники з України, які представляли Католицьку Церкву двох обрядів. На початку того ж року, 16 січня, єпископ Мар’ян Яворський був іменований архієпископом митрополитом Львова для римо-католиків. Рівно через п’ять років митрополит Яворський став виконувати також обов’язки Апостольського Адміністратора відновленої Луцької дієцезії. 21 лютого 1998 року Святіший Отець Іван Павло ІІ проголосив митрополита Мар’яна Яворського кардиналом “in pectore” (на серці), про що Апостольська Столиця офіційно повідомила через рік, одночасно з проголошенням кардиналом Верховного Архієпископа Української Греко-Католицької Церкви Любомира Гузара.

За радянських часів Римо-Католицька Церква хоч і не було офіційно заборонена, проте її діяльність без упину обмежувалася, прирікаючи поодинокі зареєстровані релігійні громади на вимирання. Коли почалося відродження парафій, то відразу забракло священиків, й архіпастир запросив для допомоги душпастирів із Польщі. Тим часом до сусіднього Закарпаття прибули священики і монахині з Угорщини, Словаччини та Німеччини. Якщо до ІІ світової війни в окремих регіонах сучасної України Римо-Католицька Церква часто асоціювалася з представниками окремих народів, наприклад поляками, угорцями, словаками чи німцями, які належали до латинських громад, то в зв’язку з післявоєнними етнічними міграціями та сучасною свободою віросповідання ситуація докорінно змінилася. Наприклад, у київській протокатедрі св. Олександра тепер щодня Службу Божу відправляють різними мовами, якими послуговуються парафіяни. По всій Україні продовжує зростати число україномовних римо-католиків, й відповідно кожен храм тепер забезпечено богослужебними книгами українською мовою.

Після повернення римо-католицького архіпастиря до Львова відразу далася взнаки нестача храмів, оскільки вцілілі приміщення костелів місцева влада поспішно передавала греко-католикам, православним і протестантам. Що вже було казати про плебанії, якщо Главі Римо-Католицької Церкви в Україні довелося самому купувати приватне житло, де примістили також Управління архідієцезії. Досі залишаються незагоєними ранами на тілі Львівської архідієцезії неповернені римо-католикам храми св. Марії Магдалини у Львові, св. Лаврентія у місті Хирові Старосамбірського району та костел у Комарно Городоцького району.

Що робити в тій чи іншій подібній ситуації? Єпископ-помічник Мар’ян Бучек, котрий з 1984 року є найближчим помічником кардинала Мар’яна Яворського, підкреслює, що римо-католицький митрополит Львова обрав вірну дорогу терпеливості, згоди та довіри Богу, працюючи для добра Церки. “Ця позиція вимагала від нього героїзму, що часто позначалось на його здоров’ї, - зауважує владика. – Робив усе для добра Христа та Його Церкви. Ніколи не допустив до явної конфронтації з супротивниками Церкви, а завдяки своїй терпеливості та лагідності здобував добро для Церкви. Завдяки його позиції Римо-Католицька Церква в Україні має великий моральний авторитет. Це визнання для того, хто терпить для справедливості та правди і мирним шляхом виборює належні собі права.”

Багато-хто вважав безнадійними старання митрополита Яворського про повернення Римо-Католицькій Церкві резиденції львівських митрополитів та будівлі семінарії. Для потреб семінарії довелося купити приміщення заводського профілакторію, а історичний будинок курії таки було повернено за розпорядженням найвищої влади в Україні. Там вже працює Управління Львівської архидієцезії Римо-Католицької Церкви. Тривалий час рясненській римо-католицькій парафії, чий костел передано греко-католикам, у львівській ратуші категорично не дозволяли розпочати будівництво нового храму. Тоді митрополит придбав для вірних стареньке приміщення колишнього торгового закладу, де латинники обладнали каплицю. Дізнавшись про негаразди цієї громади, Святіший Отець Іван Павло ІІ подарував їй образ Божого Милосердя, перед яким стало молитися чимраз більше львів’ян. Врешті отримали дозвіл, і за короткий час за проектом львівського архітектора Івана Коваленка було споруджено оригінальний храм Господній, який минулого року освятив кардинал Мар’ян Яворський. Через те, що місцеві власті передали звільнені приміщення костелів Українській Греко-Католицькій Церкві, Його Еміненція поблагословив будівництво нових костелів у Тернополі й Бродах. Протягом останнх літ кардинал посвятив нові храми та каплиці у Старому Скалаті на Тернопільщині, у Стрілецькому, Дубрівці й Свірзьких Глібовичах на Львівщині, в Галичі, Яремчі та Яблуниці на Івано-Франківщині.
Відновлення структур Католицької Церкви в Україні й встановлення нових дієцезій додало нових турбот кардиналу Яворському. Водночас відкрилися можливості для повноцінної церковної діяльності римо-католиків по всій території нашої держави. Цьому помітно посприяв приїзд Святішого Отця Івана Павла ІІ, до підготовки візиту якого багато приклався львівський римо-католицький митрополит. Під час папської Літургії у Львові відбулася беатифікація двох представників львівського римо-католицького духовенства – архієпископа Йосипа Більчевського і отця Зиґмунда Гораздовського, які минулого року були проголошені святими і культ. Їхній культ активно поширює Його Еміненція Мар’ян Яворський.

Початком нової ери в польсько-українському примиренні на львівській землі стала участь Глави Конференції Римо-Католицьких Єпископів України кардинала Мар’яна Яворського і Глави Української Греко-Католицької Церкви кардинала Любомира Гузара в спільних молитвах на польському і українському військових меморіалах на Личаківському цвинтарі.
“Для мене жити – це Христос” – ці слова св. Апостола Павла стали єпископським девізом Його Еміненції Мар’яна Яворського. Як підкреслив у привітанні від імені духовенства Львівської архідієцезії отець прелат Станіслав Коляно, “із цього єпископського служіння можна вчитися гідного перенесення мук і принижень, правильності в помислах і діяльності, безкомпромісності щодо проявів глупоти й усілякого зла. Прийняття євангельських рішень та радісного перебування з Господом.”

(Для Радіо Ватикану К. Чавага, Львів)