Кілька думок на Празник Пресвятої Євхаристії

Сьогодні, в другу неділю після Зіслання Святого Духа за старим стилем, в багатьох містах і селах України святкують Празник Пресвятої Євхаристії, який хоча й припадав на минулий четвер, зазвичай переносять на неділю.


Вулицями і площами наших міст пройшли процесії з Найсвятішими Тілом і Кров’ю Господа і Бога нашого Ісуса Христа під видами хліба і вина. Попереду часто крокували діточки у святковому білому одязі, з щасливими усмішками на устах, які сьогодні вперше прийняли урочисте Святе Причастя. Встеляючи пелюстками квітів дорогу, якою за ними крокував Ісус, вони виявляли Йому свою відданість і любов. За священиком йшли вірні, співаючи побожних пісень, молячись, а ті, хто зустрічав ці процесії, приклякали, віддаючи шану Небесному Гостеві…

Чому ми, християни, виносимо з наших храмів цей дорогоцінний скарб, і йдемо за ним вулицями наших міст і сіл, підносячи його й перед тими, хто не є віруючими, а може й ворогами Церкви? Що це означає для нас і для суспільства, для оточуючого нас світу? Влучно на це запитання минулої неділі відповів Святіший Отець Венедикт XVI, який свою недільну катехизу перед молитвою «Ангел Господній» присвятив Празникові Пресвятої Євхаристії, адже в Церквах, які дотримуються нового календарного стилю, він припадав саме цього дня. Папа пояснив, що цим жестом ми прагнемо «ввести Хліб, що зійшов з неба, у щоденність нашого життя, бажаємо, щоб Ісус крокував там, де ходимо ми, жив там, де мешкаємо ми. Наш світ, наші обставини повинні стати Його храмом. Християнська спільнота в цей святковий день звіщає, що для неї Пресвята Євхаристія є усім, є її життям, є джерелом любові, яка перемагає смерть».


Очевидно, кожен християнин повинен бути свідомим того, що поряд з ним завжди є Господь Бог. А цей жест, ця Його видима присутність в місцях щоденного перебування, повинна зміцнити цю віру, повинна додати сил щоденно й відважно свідчити про Нього навіть перед вороже наставленим суспільством.

Але присутність Євхаристійного Ісуса у нашій повсякденності не обмежується щорічними святковими процесіями. Ми ніколи не повинні забувати про те, що найкращим знаком пошани до Найсвятіших Тайн є приймання Святого Причастя щоразу, коли беремо участь у Службі Божій. Приймаючи Христа з чистим серцем, обмитим у святій Тайні Покаяння, ми стаємо дієвими учасниками щоденної Євхаристійної процесії, беручи Його до наших домівок, наших родин і спільнот, повертаємося з Ним до наших буденних клопотів і обов’язків. І, будьмо певні, що завжди відчуватимемо Його допомогу.