Послання Його Святості Папи Венедикта XVI з нагоди XL Всесвітнього Дня Масових Комунікацій

Дорогі брати і сестри,

1. В світлі 40-ї річниці завершення ІІ Ватиканського Екуменічного Собору мені приємно пригадати його декрет, що стосується засобів масової комунікації «Inter Mirifica», який своїм змістом підтверджує спосібність мас-медіа впливати на людське суспільство. Необхідність використання цієї сили на користь людства надихнула мене на роздуми в цьому першому моєму посланні на Всесвітній День Масової Комунікації, про мас-медіа як простір, що є в силі сприяти спілкуванню, єдності спільноти та співпраці.


В посланні до Єфесян Святий Павло чітко описує наше людське покликання бути «причасниками Божого єства» (Dei Verbum, 2): бо через Христа, одні і другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі (Єф 2, 18-22). Це величне зображення життя в спільноті охоплює кожен аспект нашого життя як християн. Покликання прийняти автокомунікацію Бога в Христі насправді виражає поклик розпізнати Його силу, що розвивається в нас самих та бажає від нас розповсюдити її на інших, аж до тієї міри, поки ця любов в реальності не набере домінуючих масштабів в світі (Проповідь під час Всесвітнього Дня Молоді в Кьольні, 21 серпня 2005 року).

2. Технологічний прогрес у сфері мас-медіа посприяв опануванню ними часу та простору, уможливлюючи в такий спосіб пряме спілкування в реальний час між людьми, що знаходяться на неймовірно далекій відстані. Цей розвиток несе в собі неабиякий потенціал в справі служіння для спільного добра і «являється великим скарбом, який слід захищати та розвивати» (Il Rapido Sviluppo, 10). Однак, як ми добре знаємо, наш світ є далекий від ідеалу. Кожного дня ми спостерігаємо, що посредництво засобів комунікації не завжди супроводжується сприянням побудови співпраці та єдності в суспільстві.


Просвічувати свідомість індивідуумів та допомагати ім розвивати власну думку не може бути ніколи нейнтральним завданням. Правдива комунікація вимагає хоробрості та рішучості. Вона вимагає визначеності особливо від тих, хто прфесійно задіяний у сфері мас-медія, щоб вони не губились під тягарем багаточисленної інформації та щоб не погоджувались лише з правдою частковою чи відносною. Більше того, тут виникає необхідність пошуку та поширення того, що є суттю та фондаментом людського існування, як на осбистому так і на суспільному рівнях (Fides et Ratio, 5). В такий спосіб медія можуть конструктивно прислужитися в поширенні того, що є добрим та правдивим.

3. Завданням сучасних ЗМІ є відповідальність, бути захисниками правди та ініціаторами миру, що знаходиться в небепеці, зумовленій численними викликами. Також, якщо різні засоби масової комунікації сприяють обміну інформації та ідей, роблячи цим свій вклад для взаєморозуміння між різними групами, одночасно все ж таки можуть бути просякнуті невизначеністю. Засоби масової комунікації можуть бути «великим круглим столом» для діалогу про гуманність, але деякі тенденції у іхній сфері можуть породжувати монокультуру, що затемнює творчий геній, надає інших вимірів прозорості спільної думки та знецінює особливості культурних практик та сутність релігійної віри. Такі викривлення спостерігаються тоді коли індустрія ЗМІ перетворюється на інструмент в службі для себе самих, з єдиною метою збагачення, втрачаючи відповідальність в службі для спільного добра.

Тому важливо завжди підтримувати об’єктивне висвітлення подій, повне пояснення аргументів, що носять спільний характер та правдиве представлення різних точок зору. Дуже важливо є підтримувати подружжя та сімейне життя, оскільки саме звідси бере свій початок кожна культура та спільнота (Apostolicam, 11). Співпрацюючи з батьками, ЗМІ та культурно-розважальні інституції можуть допомагати в важкому, але радісному покликанні виховання дітей через представлення повчальних зразків життя та любові (Inter Mirifica, 11). З яким смутком ми всі переживаємо, коли спостерігаємо все навпаки. Чи ж не вражає наші серця той факт, що наша молодь знаходиться під викривленим та обманливим уявленням про любов, яким висміюють гідність людини, яка є даром від Господа і в такий спосіб знецінюють сімейні цінності?

4. Для підтримки конструктивної присутності та позитивного сприйняття ЗМІ у суспільстві, я хотів би знову підкреслити важливість трьох пунктів, накреслених моїм попередником Папою Іваном Павлом II, що є невід’ємним від служіння ЗМІ на користь спільного добра: виховання, участь та діалог.


Участь мас-медіа виникає із самої природи ЗМІ бути благом для всього людства. В якості суспільної служби соціальні комунікації потребують співпраці та спільного обов’язку з рішучою відповідальністю в справі використання суспільних ресурсів та виконання ролей громадської довіри (Etica nelle Comunicazioni Sociali, 20), в тому числі використання обов’язкових стандартів та інших мірок і структур , направлених на досягнення цілі.
Та, нарешті , сприянню діалогу через обмін знаннями, вираження солідарності та підтримка миру являє собою чудову можливість для ЗМІ, яку необхідно визнавати та наслідувати її.. В цьому значенні такі шляхи діалогу можуть бути впливовими та цінними в побудові цивілізації любові, до якої так прагне все людство.

Я впевнений, що зусилля по підтримці цих трьох кроків нададуть ЗМІ допомогу в справі розвитку як сітки освіти, участі та діалогу , допомагаючи чоловікам, жінкам та дітям повніше пізнавати гідність людини, а також допоможут стати білш відповідальними і відкритими до інших членів суспільства, особливо до найбільш потребуючих та кволих ( Redemptor Hominis, 15;  Etica nelle Comunicazioni Sociali, 4).

На завершення, я повертаюсь до слів святого апостола Павла: Христос є мир наш. В Ньому ми єдині (Еф 2, 14). Давайте ж разом зруйнуємо стіни ворожості, які нас розділяють і побудуємо спільноту любові за задумом Господнім, що проявляється через його Сина.