Беатифікація трьох нових Слуг Божих:Луїджі Біраґі, Луїджі Монци та Августина Теварпарампіла

В сьогоднішню неділю, 30-го квітня, свята Католицька Церква поставилa на свої престоли трьох нових блаженних священиків: Луїджі Біраґі, Луїджі Монцу та Августина Теварпарампіла. Нові блаженні були дієцезальними священиками, які своїм благочестивим життям засвідчили Божу святість та Божу любов, які виразилися у їхньому священичому служінні у конкретних обставинах життя.

Двох блаженних є уродженцями міста Мілану, Італія, а третій походить з м. Рамапурам південного індійського штату Керала. Урочиста беатифікація Слуг Божих відбулася сьогодні у двох різних місцях світу: Італії та Індії.

Перша беатифікація відбулася на соборній площі Мілану, зібравши понад 10.000 вірних, які прийшли вшанувати своїх нових блаженних, що походили з їхнього рідного краю. Акт беатифікації двох італійських Слуг Божих, Луїджі Біраґі та Луїджі Монци, проведено на Святій Літургії, яку очолив Архиєпископ Мілану, Кардинал Діоніджі Теттаманці в присутності Папського легата, Кардинала Хосе Сарайва Мартінса, Префекта Конґреґації у справах святих.

А друга беатифікація Слуги Божого Августина Теварпарампіла відбулася в південно-індійському штаті Керала, в містечку Рамапурам, де він народився. Урочисту Службу Божу очолив Верховний Архиєпископ Ермакулам Ангамали, Вітаятіль Варкі, який є первоєрархом атоликів сирійсько-малабарського обряду.

А тепер коротенько ближче пригляньмося до духовного життя кожного з цих Блаженних.

Блаженний О. Луїджі Біраґі, засновник Згромадження Сестер Марцелінок, народився у Мілані 1801 року. Це була людина глибоко духовна, з великим культурним вихованням, що дозволило йому бути добрим викладачем у семінаріях та духовним провідником для молодих семінаристів. Впродовж свого священичого служіння О. Луїджі Біраґі був радником архиєпископів, які ставали архипастирями, наслідниками Міланської rатедри. Також він був віце-префектом відомої Амброзіянської бібліотеки Мілану, в якій продовжував свої наукові дослідження у ділянці богослов’я, церковної історії та християнської археології. У важкі часи розпаду Австро-Угорської імперії, О. Луїджі Біраґі сприяв мирному діалогові в справі переходу Ломбардійського реґіону Італії від Австрії до об’єднаного Королівства Італії.

Помер О. Луїджі в 1879 році. Будучи людиною великого духа, розумною та,одночасно, покірною, своїм життям, словами і моральною поведінкою він зумів поєднати людей різних соціальних категорій: бідних і багатих, розумних і простих, в один цілий образ - дітей Божих.

Блаженний О. ЛуЇджі Монца, засновник світського Згромадження Малих Апостолок Милосердя, народився 1898 року. Його священичий шлях визначався глибокою християнською вірою, яка , перш усього, зосереджувалась на Пресвятій Тайні Євхаристії та на катехизації Божого люду. Особливо він піклувався про християнські родини, звертаючи особливу увагу на виховання маленьких діточок, над якими,інколи, не було ніякого батьківського нагляду.

Цей блаженний промовляє до нас своїм євангельським свідченням, в якому сповняються слова Ісуса Христа: „Пшеничне зерно, якщо не завмре, то не принесе плоду”. Насправді, це пасхальний вимір життя Блаженного О. ЛуЇджі Монци, який відобразився у його священичому служінні і через який він зумів проповідувати зісвітченому християнському світові цінність Божої любові, яка здатна перемінити будь-яке зло. Блаженний О. Луїджі Монца відійшов у вічність 1954 року.

Блаженний О. Августин Теварпарампіл, названий в народі Кунджячан, що означає маленький священик, бо був малого росту, народився у містечку Рамапурам 1-го квітня 1891 року. Після закінчення школи вступив до семінарії, після якої 7-го грудня 1921 року отримав ієрейські свячення. О. Августин Теварпарампіл закінчив свій життєвий шлях 16-го жовтня 1937 року.

У своєму житті О. Августин всіма силами наслідував Божественного Пастиря, Господа нашого Ісуса Христа, при тому пильно дбаючи за своє духовне стадо, яке йому було повірене єпископом, і, то не тільки на території своєї парафії, але й також поза нею, де тільки було потрібно його допомоги. Він знав поіменно кожного, кого зустрічав, а особливо визначався покірною священичою послужливістю бідним. Отець Августин жив між бідними, як один із них. А у важких життєвих ситуаціях, особливо при важких непорозуміннях з іншими особами, він часто повторював, що ці люди є добрими і простими, вони ще виправляться...

Свідчення святості О. Августина у Церкві вказує нам на конкретну терпеливу любов, яка завжди готова бути всім для всіх. Таке геройське свідчення життя в любові показує теперішнім християнам приклад жертвенності серед звичайних буденних обставин, в яких завжди можливо будувати людське життя, повне милосердя і прощення.