Послання Святішого Отця Венедикта XVI на ХХІ Всесвітній День Молоді

Дорога молоде!

Коли з радістю звертаюсь до вас, що готуєтесь до ХХІ Всесвітнього Дня Молоді, в душі відроджується спогад про збагачуючі переживання в серпні минулого року у Німеччині. Цьогорічний День Молоді святкуватиметься у помісних Церквах і є слушною нагодою наново оживити полум’я ентузіазму, запалене у Кельні, який численні з вас принесли у свої родини, парафії, спільноти і рухи. Це буде, одночасно, чудова нагода залучити багато ваших друзів до духовного паломництва нових поколінь у напрямку Христа.

Тема, яку пропоную для ваших роздумів – це стих з 119 Псалма: «Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці.» (Пс. 119, 105). Ось як прокоментував ці слова Псалма наш улюблений Іван Павло ІІ: «Той хто молиться, виливає душу у прославі Божого Закону, що його приймає як світильник, який освітлює його кроки на шляху життєвої мандрівки, часто огорнутої пітьмою» (Insegnamenti di Giovanni Paolo II, XXIV/2, 2001, p. 715). Бог об’являється в історії, промовляє до людей, а Його слово є творчим. Насправді, єврейський вислів «дабар», звичайно перекладений терміном «слово», означає як і слово, так і дію. Бог говорить те, що чинить і чинить те, що говорить. У Старому Завіті Він звіщає синам Ізраїля прихід Месії і встановлення «нового» союзу. У Слові, що стало тілом, Він сповняє Свої обітниці. Це добре підкреслює Катехизм Католицької Церкви: «Христос, Божий Син, що став людиною, є єдиним, досконалим і остаточним Словом Отця, Який у Ньому говорить усе, і не буде іншого слова, крім цього» (ч. 65). Святий Дух, який провадив вибраний народ, надихаючи авторів Святих Писань, відкриває серця віруючих до розуміння того, що в них написане. Той самий Святий Дух дієво присутній в Євхаристійній відправі, коли священик, промовляючи, як «другий Христос», слова освячення, перетворює хліб і вино у Христові Тіло і Кров, щоб вони були духовною поживою для вірних. Щоб в земному паломництві поступати вперед у напрямку небесної Батьківщини, нам усім потрібно живитись словом і хлібом Життя вічного, що є нероздільними.

Апостоли прийняли спасіння і передали Його слово своїм наступникам немов дорогоцінну коштовність, збережену у надійній скарбниці Церкви: без Церкви що ця перлина рискує загубиться або ущент розбитися. Дорога молоде, люби Боже слово і люби Церкву, яка відкриває тобі вхід до такого безцінного скарбу, дозволяючи вам оцінити його багатство. Любіть Церкву та йдіть за нею, вона отримала від свого Засновника завдання вказувати людям шлях справжнього щастя. Нелегко розпізнати і зустріти справжнє щастя у світі, в якому живемо, де людина, вважаючи, що є вільною, часто стає заручницею таких течій мислення, які ведуть її до розгубленості в помилках чи ілюзіях тих ідеологій, які відхиляють від істини. Негайно потрібно «визволити свободу» (пор. Енцикліка Veritatis splendor, 86), освітлити темряву, в якій людство прямує навмання. Ісус вказав нам, як це здійснити: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів. 8, 31-32). Воплочене Слово, Слово Істини, нас визволяє і спрямовує нашу свободу до добра. Дорога молоде, часто роздумуйте на Божим словом, і дозвольте, щоб Святий Дух був вашим учителем. Тоді відкриєте, що Божі задуми не є людськими, зумієте споглядати правдивого Бога й відчитувати історичні події Його очима, у повноті зазнаєте тієї радості, яка зроджується з істини. На життєвому шляху, що не є ані легким, ані вільним від пасток, можете зустрінути труднощі й страждання, та, іноді, відчуєте спокусу повторити за псалмопівцем: «Я втомився страждати» (Пс. 119, 107). Не забудьте тоді додати разом із ним: «О Господи, живи мене за твоїм словом!... Життя моє у небезпеці завжди, але закону твого я не забуваю» (Пс. 119, 107,109). Любляча присутність Бога, за допомогою Його слова, – це світильник, що розсіює темряву страху і освітлює дорогу навіть у найважчих хвилинах.

Автор Послання до Євреїв пише: «Бо слово Боже – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця» (Єв. 4, 12). Потрібно серйозно поставитись до заклику приймати Боже Слово як «зброю», незамінну в духовній боротьбі. Вона є ефективною і приносить плоди тоді, коли навчимось слухати Боже слово, щоб пізніше бути йому слухняними. Катехизм Католицької Церкви пояснює: «Послух (лат. аb-udire, по-слухати) у вірі означає добровільне підпорядкування почутому Слову тому, що його правда гарантована Богом, Який є самою Правдою» (ч. 144). Якщо Авраам є прикладом цього слухання, яке є послухом, то Соломон, в свою чергу, виявляється палким шукачем мудрості, зібраної в Божому слові. Коли Господь Бог запропонував йому: «Проси, що маю тобі дати!», мудрий цар відповів: «Дай рабові твоєму розумне серце» (1 Цар. 3, 5.9). Таємниця володіння «розумним серцем» полягає у тому, щоб виховувати в собі серце, здатне слухати. А це осягається безустанним роздумуванням над Божим Словом і вкоріненням у ньому, стараючись дедалі краще його пізнавати.

Дорога молоде, закликаю вас набути близькість з Біблією, завжди мати її під рукою, щоб вона була для вас немов компас, який вказує дорогу, якою треба йти. Читаючи її, навчитесь пізнавати Христа. Щодо цього св. Єронім каже: «Необізнаність із Святим Письмом є необізнаністю з Христом». (PL 24,17; пор. Dei Verbum, 25). Добре випробуваним шляхом для поглиблення Божого слова і насолоджування ним є lectio divina [молитовне читання Св. Письма], яке становить справжній і відповідний поетапний духовний шлях. Від lectio [читання], яке полягає в читанні і перечитуванні уривку Святого Письма, схоплюючи основні елементи, переходимо до meditatio [роздумування], що є немов внутрішньою зупинкою, під час якої душа звертається до Бога, стараючись зрозуміти те, що Його слово говорить для сьогоднішнього конкретного життя. За цим йде oratio [молитва], що дозволяє нам затриматись на безпосередній розмові з Богом, і, нарешті, доходячи до contemplatio [споглядання], що допомагає нам зберігати серце уважним до присутності Христа, у якій слово є «світильником, який світить у темнім місці, аж поки почне розвиднятись, і рання зоря зійде в серцях ваших» (пор. 2 Пт. 1,19). Читання, вивчення і роздумування над Божим словом повинні потім вилитись у життя послідовної злуки з Христом і Його навчанням.

Святий Апостол Яків навчає: «Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, – не як слухач-забудько, а як виконавець діла, – той щасливий у ділі своїм.» (Як. 1, 22-25). Хто слухає Боже Слово і на нього постійно посилається, опирає своє існування на міцному фундаменті. «Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, – каже Ісус, – подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі.» (Мт. 7, 24): такий не піддасться негоді.

Будувати своє життя на Христі, з радістю приймаючи Його слово і втілюючи в життя Його навчання: ось такою, молоде третього тисячоліття, повинна бути ваша програма! Невідкладно необхідно, щоб виникло нове покоління апостолів, вкорінених у Христовому слові, здатних відповісти на виклики нашого часу і готових всюди поширювати Євагеліє. Цього у вас просить Господь, до цього закликає вас Церква, і цього світ, навіть не усвідомлюючи, очікує від вас! І якщо Ісус вас кличе, не бійтеся великодушно Йому відповісти, особливо коли пропонує іти за Ним у богопосвяченому чи священичому житті. Не бійтесь; довіряйте Йому і ви не будете розчаровані.

Дорогі друзі, у ХХІ Всесвітній День Молоді, який відзначаєть 9 квітня, у Квітну Неділю, розпочнемо символічне паломництво до Всесвітньої зустрічі молоді, яка відбудеться в липні 2008 року в Сіднеї. До цієї великої зустрічі будемо готуватись, спільно роздумуючи над темою «Святий Дух і місія», проходячи через наступні етапи. Цього року зосередимось на Святому Дусі, Дусі Правди, який об’являє нам Христа – Слово, що стало тілом, відкриваючи серце кожної людини для Слова спасіння, яке веде до повної Істини. Наступного, 2007 року, роздумуватимемо над одним із уривків з Євангелії від св. Івана: «Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!» (Ів., 13, 34) і ще глибше відкриємо, яким чином Святий Дух є Духом любові, що наповняє нас Божою милосердною любов’ю, вчиняючи чутливими до матеріальних і духовних потреб ближніх. Таким чином, дійдемо до Всесвітньої зустрічі у 2008 році, темою якої буде: «Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками» (Дії 1, 8).

Вже від тепер, в дусі безустанного слухання Божого слова, взивай, дорога молоде, Святого Духа, Духа кріпості і свідчення, щоб вчинив вас здатними без страху звіщати Євангеліє аж до кінців землі. Нехай Пречиста Діва Марія, присутня у світлиці Тайної Вечері разом з Апостолами в очікуванні П’ятидесятниці, буде вам Матір’ю і Провідницею. Нехай навчить вас приймати Боже слово, зберігати і роздумувати його у своїх серцях так (пор. Лк. 2, 19), як Вона це робила протягом усього свого життя. Нехай заохотить вас сказати своє «так» Господеві, живучи «послухом віри». Нехай допоможе вам зберегтись непохитними у вірі, постійними у надії, витривалими в любові, завжди слухняними Божому слову. Супроводжую вас своєю молитвою, щиро уділяючи всім благословення.
Ватикан, 22 лютого 2006, празник Престолу св. Апостола Петра.
Венедикт XVI, Папа