Перша річниця смерті Слуги Божого Івана Павла ІІ: молитовне чування на площі святого Апостола Петра у Ватикані.

Увечері 2 квітня , після Марійського чування та проказування вервиці, що з нагоди першої річниці смерті Папи Івана Павла ІІ зібрало на площі святого Апостола Петра у Ватикані десятки тисяч людей із палаючими свічками в руках, Святіший Отець Венедикт XVI звернувся до присутніх наступними словами:


«Дорогі брати та сестри, ми зібралися цього вечора, в річницю смерті всіма улюбленого Івана Павла ІІ, на це Марійське чування, організоване Римською єпархією. Вітаю всіх вас присутніх на площі Св. Апостола Петра, починаючи від Кардинала вікарія Камілло Руїні та владик-помічників, як також зібраних тут кардиналів, єпископів, священиків, ченців, черниць та вірних, а, зокрема, молодь.

Справді, сьогодні тут на молитву символічно зібралося ціле місто Рим. Моє окреме привітання кардиналу Станіславу Дзівішу, Архиєпископу й Митрополиту Кракова, багаторічному співпрацівнику покійного Папи. Вже проминув рік від смерті Слуги Божого Івана Павла ІІ, але пам'ять про нього продовжує жити і свідченням цьому є численні заходи, запрограмовані на ці дні в різних кінцях світу. Він залишається присутнім в нашій пам’яті та серця; він продовжує передавати нам свою любов до Бога та людей; спонукувати всіх, а, зокрема, молодь, вірити в добро та не боятися слідувати за Христом.


Як підсумувати життя та євангельське свідчення цього великого Понтифікату? Можемо спробувати зробити це вживаючи два слова: вірність та посвята. Абсолютна вірність Богові та повна посвята своїй місії Пастора Вселенської церкви. Його вірність та посвята стали ще переконливішими в останні місяці його життя, коли він у своєму тілі переживав те, про що писав в апостольському листі «Спасенне терпіння»: «Терпіння присутнє в світі, щоб визволити любов, щоб породити діла милосердя до ближніх, щоб перетворити людську цивілізацію в цивілізацію любові».

Його недуга, яку він так відважно переносив, зробила всіх уважнішими до людського страждання, до кожного фізичного та духовного терпіння людини. Надала стражданню гідності та цінності, свідчачи, що людина не є цінною задля своєї ефективності, задля свого зовнішнього вигляду, але, сама собою, тому що створена та люблена Богом. Словами та жестами улюблений Іван Павло ІІ не переставав вказувати світові, що людина, яка дозволяє себе обняти Христові, не зменшує своєї людськості, якщо людина пристає до Христа всім серцем, вона ніколи не терпить нестачі чогось. Навпаки, зустріч з Христом вчиняє наше життя багатшим. Саме тому, що він постійно наближався до Христа через молитву, контемпляцію, любов до Правди та Краси, наш улюблений Папа зміг вчинити кожного з нас супутником його подорожей та з не меншим авторитетом промовляти до тих, хто далекий від віри.

У першу річницю його повернення до дому Небесного Отця, ми запрошені цього вечора знову прийняти духовну спадщину, яку він залишив, ми спонукані до пошуку правди, яка єдина здатна заспокоїти потреби нашого серця. Він закликає нас не боятися слідувати за Христом, щоб нести всім добру новину Христа, яка є закваскою більш братнього та одностайнішого людства.

Нехай Іван Павло ІІ допоможе нам з небес пройти цю дорогу життя, залишаючись вірними учнями Христа, щоб бути «ранішніми сторожами», як це він часто любив повторювати, на початку третього тисячоліття. Просімо про це Пречисту Діву Марію, Матір нашого Спасителя, до якої він плекав глибоку побожність» , - закінчив Папа.


Потім Святіший Отець звернувся до вірних в Польщі, які перебували на телевізійному зв’язку з площею Св. Петра в Римі та уділив всім Апостольське Благословення.