Пастирський Лист Кардинала Мар'яна Яворського, митрополита Львівського, Голови Конференції Римо-Католицьких Єпископів України, з нагоди 350-ліття обітниць польського короля Яна Казимира.

З нагоди 350-ліття Обітниць короля Яна Казимира Голова Конференції Римо-Католицьких Єпископів України, Митрополит Львівський кардинал Мар’ян Яворський звернувся з наступним Пастирським Листом:
"Сьогодні, 1 квітня, припадає 350-та річниця Обітниць короля Яна Казимира, які він склав у 1656 році у Львівській катедрі перед образом Пресвятої Діви Милосердної. Чим були ці обітниці у той час і чим вони є для нас сьогодні? Ставимо це запитання, прагнучи осягнути зміст і значення нашого святкування.
Обітниці Яна Казимира
Були публічним обранням Марії
Королевою народів тодішнього Польського Королівства
Ян Казимир визнавав: “... до Твоїх Найсвятіших стоп приступаючи, проголошую Тебе Покровителькою моєї та моєї країни Королевою сьогодні обираю. Мене, моє Польське Королівство, Велике Князівство Литовське, Руське, Пруське, Мазовецьке, Жмудське, Інфляндське та Чернігівське, військо обидвох народів та простий люд, усе твоєму особливому піклуванню та обороні поручаю...”.
До цього акту короля спонукало усвідомлення Божої благодаті у житті держави, а також низка нещасливих подій, які мали місце в країні внаслідок недотримання Божих законів. Звідси виникло бажання служіння Богу та примноження поваги до Сина та Матері. Король також зобов’язувався, щоб “відтак пригноблений простий люд був звільнений від всякої жорстокості”. Просив також король, щоб Пресвята Матір випросила милість у Свого Сина для виконання цієї обітниці.

можемо легко зауважити два моменти:
1 – ший – обрання Пресвятої Матері Королевою народів тодішнього Королівства;
2 – гий – зобов’язання усунути суспільну несправедливість.
Обидва ці моменти не втратили актуальності і набувають свого значення у наших часах, у змінених історичних та геополітичних умовах.

3.Визнання Матері Божої
нашою Матір’ю та Королевою
Ісус, чинячи тих, хто у Нього увірував, Своїми братами і членами Містичного Тіла (1 Кор. 6,15), робить нас Тим самим усиновленими дітьми Марії. Підтверджує це сам на Хресті, коли до св. Йоана, який уособлює усе людство, показуючи на Марію, говорить “ Оце жоно, твій син”(І,19,26).
Материнство Марії сходиться з Її винятково високим званням Королеви Неба і Землі. Св. Йосип Більчевський повчає: “Наскільки більше якесь створіння схоже на свого Творця і наскільки тісніше пов’язане з Богом–Людиною, настільки вищою є його гідність... А через те, що Пресвята Діва з усіх створінь найбільше милістю стала схожою до Творця і є найближчою до Сина Божого, найтісніше з ним поєднана, отже також Церква, усе людство повинне Марії складати окреме релігійне поклоніння”.
Поєднана найтісніше з Ісусом на землі, Марія найтісніше поєднана на небі зі Своїм Сином у славі; стоїть біля Його правиці – Пані і Королева Всесвіту. “Спочатку (отже) зацарювала на землі, а потім увійшла до слави небес” (св. Амадей, єпископ Лозанни).
Ту її материнскість і царственність треба добре розуміти. Вона є всемогутньою Королевою і водночас Господньою Служебницею – як сама себе називала під час Благовіщення. Тому що неустанно служить своєму людові, “посилаючи на усі близькі і далекі народи потоки миру і милостей небесних” (св. Амадей). У такий спосіб навчає нас також, що кожне царювання, кожне здійснення влади повинно мати на увазі служіння тим, над котрими були поставленими, повинно бути турботою про їхнє благо.
Ту істину, що Марія є нашою Матір’ю і Королевою, осягнув Ян Казимир і вірний люд, як я вже згадував, також з власного досвіду. Це не було лише теологічне знання. Це було понад усе розпізнання успішної в опіці і допомога присутності Марії протягом віків у найрізноманітніших подіях народів.
Це визнання Марії як Королеви необхідне для нас і сьогодні. Не можемо позбутися у нашому житті Пресвятої Матері. Не можемо обирати сирітства у вірі. Звідси також шана і любов до Марії повинні проникати до глибини нашого єства. І повинні довіряти Їй повністю як Матері і Королеві, бо лише Вона забезпечує наше буття – державне і суспільне.
Визнавати Марію як Королеву – це, висловлюючись сучасною мовою, звертатися через Неї і з Нею до основних релігійно-моральних цінностей; до християнства, яке становить коріння Європи.
4. Зобов’язання
усунути суспільну несправедливість
Пошана і довіра до Марії – Матері і Королеви – не відриває нас від істинної турботи про близьких, особливо від зусиль перемоги над суспільною несправедливістю, кривдами, котрі існують, нерівного розподілу благ. Не йдеться тут про християнське милосердя, яке завжди є обов’язком віруючих. Не можна однак проголошувати, що найбільшою є любов і пізнати справедливість. В обітницях Яна Казимира йдеться про втілення в життя суспільної справедливості, про яку в особливий спосіб повинні дбати ті, хто відповідає за працюючих і від яких залежать різною мірою інші люди. Йдеться про благо усіх громадян. Цьому повинні служити справедливе законодавство і забезпечення його реалізації. Не повинні вони залежати від сваволі правителів і багатих людей. В їхній основі перебувають релігійно-моральні засади, серед яких є першою така: кожному слід намагатися забезпечити те, що йому належить.
Сьогодні ми є наступниками фальшивих ідеологій. Заполонили вони великі маси людей, призвели до обмеження багатьох людських можливостей, зокрема господарских, економічних, технологічних, а також і наукових.
Це все слід виправити. Багато потрібно зробити. Звідси також прагнення до зміни структур держави та його законодавства. Не слід однак піддаватися впливу крайнього лібералізму, котрий головною метою вважає економічну вигоду, не зважаючи на несправедливості, котрі породжує. Не можна обминати людину, яка є центром суспільних справ.
Сьогодні, на жаль, зустрічаємося з використанням працівників, котрі через відсутність роботи наймаються за малу, несправедливу оплату.
Злом наших часів є велике безробіття. Люди виїжджають на роботу за кордон. Це дуже часто призводить до руйнування шлюбів, розпаду сімей, на яких тримається існування суспільства.
Не можна не бачити зла корупції і так званих мафіозних структур, котрі нищать життя і розбивають єдність людської спільноти.
Неможливо перерахувати усі недоліки і небезпеки у сучасному суспільному житті. Кожного з нас, відповідно до становища, яке займаємо, повинно турбувати, як змінити такий стан речей.Ми повинні прагнути до життя у справедливості!
Не можна також не згадати про виховання у наших суспільствах та народах почуття істинного братерства між ними. Брати Христа – брати між собою. Діти однієї Матері, однієї Королеви – то брати між собою. Нагадують про це нам також сьогодні Обітниці Яна Казимира. Король довірив Пані усі народи свого Королівства.
Святкуючи сьогодні 350-річчя Обітниць короля Яна Казимира перед Дівою Милосердною, визнаємо Її Королевою, визнаємо, що в основі усього життя є один фундамент: Христос – Спаситель людини.
Приходимо до Його Матері, а Вона промовляє до нас, як колись говорила до слуг у Кані Галілейській: “Зробіть усе, що вам скажу” (Лк.2,5).
А ми зі свого боку зробімо своїми слова св.Петра, промовлені до Ісуса: “ Господи, до кого ж підемо? Ти маєш слова життя вічного” (Ів. 6,68).
Закінчимо ці роздуми зверненням:
Маріє, Діво Милосердна, так, як Ян Казимир, обираємо Тебе нашою Королевою. Будь нашою Пані! Веди нас!
+ Кардинал Мар’ян Яворський
Львівський архієпископ митрополит
Львів, 1 квітня 2006р.

Матір Божа, Пані Ласкава! Вдячні Твоєму Сину, Котрий дав нам Тебе за Матір,
Визнаємо: Ти – наша Матір! Ти наша Пані! Ти – Королева! Цілковито віддаємося Тобі як діти та піддані.
Прийми нас та веди!
Огорни усе наше суспільне життя своєю турботою.
Випроси нам ласку вірно прямувати життєвим шляхом,
Яку нам заслужив Твій Син Ісус Христос! Вчини, щоб ми були правдивим королівством Твого Сина!"