Загальна Аудієнція з Папою Венедиктом XVI
22 березня 2006 р.

Понад 30 тисяч паломників з усього світу взяли участь в загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI, яка була проведена на площі перед базилікою святого Апостола Петра у Ватикані.


Пригадуємо нашим радіослухачам, що після катехизи, що була присвячена поясненню псальмів та гімнів, що входять у відправу утрені та вечірні римо-католицької Церкви, минулої середи Святіший Отець розпочав нову тему, а саме таїнство зв’язку між Христом і Церквою, який розглядається, беручи до уваги досвід Апостолів у світлі завдання, яке було їм довірене. Сьогоднішню загальну аудієнцію Святіший Отець Венедикт XVI присвятив темі: Апостоли ­ свідки і пoсланці Христа.


Продовжуючи попередню катехизу, Папа зазначив, що вже лист Св. Апостола Павла до Ефесян предтсвляє нам Церкву як будівлю, яка побудована на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос (Еф 2,20). А в книзі Одкровення роль Дванадцятьох Апостолів, головно вибраних нашим Спасителем, вказує на майбутній небесний Єрусалим, стіна якого мала дванадцять підвалин і на них були написані дванадцять імен дванадцяти апостолів Агнця (Од 21,14). Чотири книги Євангелія однозгідно висловлюються про покликання Апостолів, через яке можна спостерегти перші знаки місійної діяльності Ісуса Христа після Його хрещення у ріці Йордані.


В описі євангелистів Марка та Матея, подія покликання перших Апостолів відбулася біля Галилейського озера. Як тільки Христос розпочав свою проповідь про Боже Царство, Його погляд зупинився на чотирьох рибалках: Симонові з Андрієм та Якові з Іваном. Ці брати займалися щоденною працею, закидали сіті, сушили їх. Однак цілком інша риболовля їх чекала, як про це їм рішуче заявив сам Христос: „Будете людей ловити” (Мт 4,19; Мк 1,17).

Євангелист Лука, йдучи за тим самим переданням, докладніше описує подію покликання перших Апостолів, які пішли за Христом, вислухавши до кінця Ісусову проповідь та переживши перші чуда, вчинені Господом, особливо чудодійну риболовлю. В цьому контексті Євангелист вказує на конкретність апостольської місії, яка їм буде доручена Христом. Доля покликаних Апостолів відтепер і надалі пов’язуватиметься з долею Ісуса, тому що Апостолом є той, кого послано, але найперше, – це той, хто наживо досвідчив Христа.


Властиво це було і в основі розповіді Євангелиста Івана, який по-своєму описав першу зустріч Ісуса з Апостолами, які, як і Христос, прийшли з Галилеї на побережжя Йордану, щоби отримати хрищення від Івана Хрестителя. Це були люди, які з нетерпінням очікували Боже Царство, і бажали побачити Месію, прихід якого вже давно було сповіщено старозавітніми пророками, та який конкретно був вказаний пальцем Хрестителя: Ісус ­ Агнець Божий, щоби вони могли особисто пережити зустріч з майбутнім Вчителем.

Перший діалог між Апостолами надзвичайно сильно підкреслює особисту і взаємну відвертість Вчителя та учнів. Про це говорить Євангелист Іван, підкреслюючи зацікавленість учнів Вчителем: «Равві, - що в перекладі означає: Учителю, - де перебуваєш?» Відрік він їм: «Ходіть та подивіться.» Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього» (Ів 1,38­39).



Досвід покликання апостолів розпочався з живої зустрічі Христа, тому що вони мали статись не провісниками якоїсь ідеї, але свідками Особи Ісуса. Перш ніж вони мають бути висланими на місію, щоби євангелизувати народи, вони повинні бути з Христом, щоби побудувати живі особисті стосунки з Ним. Тільки на такому фундаменті пережитої близькості Господа можна сповіщати Євангеліє, яке є живим запрошенням увійти в незглибиму таємницю спільності з Христом.



До кого будуть послані Апостоли, – запитує Папа? В Євангелії від Матея здавалося б, що ця місія стосується тільки самого Ізраіля. Каже Христос, що “Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля” (Мт 15,24). Як і теж звертається до своїх Апостолів, коли вперше посилає їх на місію. „Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: “У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько” (Мт 10, 5­7).

Згідно деякими сучасними критиками, – зауважив Святіший Отець, – у Христа бракувало універсальної месіянської свідомості. Проте, прихід Месії слід розуміти у світлі Божого відношення до Ізраїля, як вибраного народу, над яким мають здійснитися всі Божі обітниці, про які вже пророк Єзекиїл згадував: „я допоможу моїм вівцям, ­ каже Господь, – щоб їх не грабували більше. Я буду судити між вівцею та вівцею. Я поставлю над ними єдиного пастиря, що пастиме їх, слугу мого Давида. Він буде їх пасти, він буде пастирем над ними. І я, Господь, буду їх Богом, слуга ж мій Давид буде серед них князем” (Єзекиїл 34,22­24).

Ісус є тим майбутнім пастирем, який збере загублених овець Ізраїля в одне ціле, тому що їх знає і любить. Через цей месіянський збір в одне Боже Царство, Бог буде відомий всім народам: „Об'явлю мою славу між народами, й усі народи побачать суд мій, що я вчиню, і мою руку, що на них накладу” (Єзекиїл 39,21).


Ось таким чином і Дванадцять Апостолів покликані в останні часи Божого приходу робити ту саму місію Христа, збирати в одне ціле загублених овець дому Ізраїля і таким чином звіщати спасіння всім народам. Після страстей і воскресіння Христа, цей універсальний знак апостольського післанництва стає більш очевиднішим, бо Ісус посилає Апостолів проповідувати Царство Боже по всьому світі, до всіх народів, аж до краю землі (Діяння 1,8).



На завершення Святіший Отець пригадав, що ООН запропонувала 24 березня відзначити Міжнародний день боротьби з туберкульозом. Всесвітній день боротьби з туберкульозом надає нам надзвичайну можливість привернути увагу всього світу до необхідності здійснення широкомасштабного ефективного лікування та профілактики епідемії туберкульозу на міжнародному, регіональному і місцевому рівнях. Це також є нагодою для світових благодійних та санітарних товариств спільно сприяти лікуванню цієї недуги серед бідних народів, які не мають найнеобхідніших умов життя, як і теж поширенню серед населення знань про туберкульоз та способи його попередження.


Загальна аудієнція завершилася молитвою “Отче наш” та Апостольським Благословенням.