“Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (18)

Попереднього разу ми розглянули третю частину третього розділу Апостольського напоумлення Папи Франциска “Amoris Laetitia”, де Святіший Отець пригадує вчення про подружжя та сім’ю, вказуючи, зокрема, на сакраментальний характер подружнього зв’язку між хрищеними. Сьогодні ми продовжуємо наше знайомство із третім розділом цього папського напоумлення.

У 76-му пункті, яким розпочинається чергова частина документу, Глава Католицької Церкви вказує на те, що Євангеліє сім’ї живить ті зерна, яким ще необхідно прорости, а також і ті засохлі дерева, які потребують догляду, щоб, в такий спосіб, виходячи з дару Христа у Стятому Таїнстві, вони терпеливо були проваджені далі, від того, що вони вже отримали від Святого Таїнства Подружжя, до дедалі глибшого його пізнання та здійснення в житті.

Приймаючи біблійне повчання, згідно з яким усе було сотворено Христом і для Христа (див. Kол. 1, 16), Отці Синоду пригадали, що порядок викуплення освітлює та звершує порядок сотворення. А тому, природній подружній зв’язок повністю можна збагнути лише у світлі його сакраментального звершення: лише невідривно вдивляючись в Ісуса Христа, можна до кінця зрозуміти істину про людські стосунки. І справді, таїнство людини стає освітленим лише у таїнстві Воплоченого Слова. Христос, Який є новим Адамом, в об’явленні таїнства Отця та Його любові, об’являє людині її саму та її високе покликання (див. GS 22).

Тому, сьогодні як ніколи необхідно заглибитись та усвідомити в  христоцентричному ключі природні властивості, притаманні подружжю, які зумовлюють добро подругів, тобто їхню єдність, відкритість на життя, вірність, нерозривність, а в християнському подружжі – також взаємодопомогу на шляху до дедалі повнішої дружби з Господом Ісусом. Окрім правдивого природнього зв’язку позитивні елементи присутні також й у подружніх формах інших релігійних традицій, незважаючи на присутність темних моментів. Із впевненістю можна ствердити, що будь-яка людина, яка у цьому світі бажає укласти сім’ю, що навчає своїх дітей радіти кожному вчинкові, скерованому на викорінення зла, яка виявляє, що Святий Дух живе і діє, знайде благодать та пошану, до якого би народу, релігії чи регіону вона не належала.

Далі Глава Католицької Церкви наголошує, що погляд Христа, світло Якого просвітлює все (пор, Ів, 1, 9; GS 22), надихає пастирську турботу Церкви щодо людей, які просто співживуть разом або перебувають лише у цивільному подружжі чи в новому зв’язку після розлучення. В перспективі Божої педагогіки Церква з любов’ю звертається до тих, які в недосконалий спосіб беруть участь в її житті: разом з ними вона взиває про благодать навернення, закликає їх творити добро, з любов’ю опікуватись один одним та служити спільноті там, де вони працюють та живуть. Коли подружній союз досягає стабільності через встановлення публічного союзу, – коли спостерігається глибока любов між подругами, відповідальність за дітей, здатність долати туднощі, – це можна розглядати, як нагоду для супроводу такого подружжя, якщо це можливо, до прийняття Святого Таїнства Подружжя.

Перед обличчям складних ситуацій та сімейних ран, необхідно завжди пам’ятати загальний принцип: «Нехай пастирі знають, що, задля любові до істини, вони зобов’язані глибоко вникати в кожну конкретну ситуацію» (Familiaris consortio, 84). Ступінь відповідальності подругів може бути різним  і можуть існувати різні фактори, які обмежують здатність приймати рішення. Тому, хоча й доктрину слід завжди чітко озвучити, проте, необхідно уникати суджень, які не беруть до уваги складності різних ситуацій, та потрібно бути уважними до того, як люди переживають та страждають з приводу свого стану.