“Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (1)

Церква приготовляється до чергової Всесвітньої зустрічі сімей у Дубліні, що проходитиме у серпні 2018 року. З цієї нагоди у наступних наших недільних передачах запрошуємо вас разом із нами призадуматись над важливим документом Вселенської Церкви, а саме над Апостольським Напоумленням «Amoris Laetitia» Папи Франциска, підписаним 19 березня 2016 року, в урочистість Святого Йосифа, що побачило світ 8 квітня того ж року. Цей папський документ є плодом двох Асамблей Синоду Єпископів: надзвичайної, що відбувалась 5-19 жовтня 2014 року, та звичайної, що проходила 4-29 жовтня 2015 року у Ватикані. «Amoris Laetitia», що у перекладі з латинської мови означає «Радість любові», має на меті вказати на радість подружнього життя, на радість тієї справжньої любові між чоловіком та жінкою, яка має за основу Ісуса Христа.

«Amoris Laetitia» – це, переш усього, християнське послання віри, яке Святіший Отець забажав скерувати до усіх християн у той час, коли панує страх та сумнів щодо необхідності вступати у подружній стан та закладати родину, як цього навчає Вселенська Церква. Адже сьогодні дуже змінився підхід та бачення стосунків між людьми, зокрема, коли мова йде про родинні взаємини. Культура тимчасовості, якою позначена наша сучасність, можемо сказати, блокує багатьох людей зробити крок до закладення сім’ї і, в той же час, позбавляє їх тієї правдивої радості, яка випливає із джерела сімейної любові.

Перш ніж розпочати наші роздуми про Папське Напоумлення, необхідно зазначити, що його головною темою не є, як дехто помилково вважає, питання доктрини про подружжя, але те, що є більш важливим – любов, а саме, милосердна любов Бога до грішної людини та любов між чоловіком і жінкою. Документ вказує, що ця форма любові, якою є подружжя, покликана до постійного дозрівання, адже є участю у Божій любові, що є досконалою та безмірною. Але в той же час, ця участь у божественній любові пригадує нам і про те, що любов між чоловіком та жінкою, постійно зростаючи, не є ще досконалою, а лише перебуває на шляху дозрівання. Отож, Напоумлення, яке має душпастирський характер, ставить собі за мету стимулювати подружжя до зростання, зміцнення стосунків та поглиблення взаємної любові подругів, що зможе допомогти їм у вірності та взаємному даруванні себе один одному.

Папське Напоумлення, що гармонійно відображає заключний документ Синоду Єпископів про сім’ю («Relatio finalis» 2015), поділяється на 9 розділів із 325 параграфами. Перших сім вступних параграфів вказують на усвідомлення складності теми подружжя та необхідності її поглиблення.

Відразу на початку Папа підкреслює, що радість любові, яку переживають чоловік та дружина у сімейному житті, є також і радістю Церкви. І незважаючи на численні знаки кризи подружжя, «бажання сім’ї залишається живим, особливо серед молоді, і мотивує Церкву. І як відповідь на це прагнення, «християнське звіщення, що стосується сім’ї є насправді доброю новиною» (1).  

Зазначається, що виступи Отців під час Синоду Єпископів уклали дорогоцінний багатогранник (4), що складається із багатьох законних переживань та щирих запитань щодо подружжя та сім’ї. У цьому контексті Папа пише, що «не всі доктринальні, моральні чи душпастирські дискусії повинні бути вичерпані втручанням учительського уряду. Очевидно, у Церкві повинна бути єдність між доктриною та практикою (життям), але це не перешкоджає існуванню різних способів інтерпретації деяких доктринальних аспектів чи деяких наслідків, що з них випливають».

Для деяких питань «у кожній країні чи регіоні можна шукати більш інкультуровані вирішення, уважні до місцевих традицій та викликів». Адже «культури дуже відрізняються між собою», а тому будь-який загальний принцип «потребує бути інкультурованим, якщо хоче, щоб його дотримувалися та застосовували» (3). Цей принцип є настільки важливим для розуміння проблем, що поза догматичними питанням, чітко окресленими навчанням Церкви, він не може бути «глобалізованим».

Папа стверджує, що слід вийти поза рамки безплідного протистояння між тривожним очікуванням змін та чистим і простим застосуванням абстрактних норм. «Дискусії, які знаходимо у засобах комунікації, в публікаціях та навіть між служителями Церкви, – пише він, – починаються від непогамованого бажання все змінювати, без належних призадуми та підстав, до наставлення, яке претендує на те, що все можна вирішити, застосовуючи загальні норми чи черпаючи надмірні висновки з богословських роздумувань» (2).

Вселенський Архиєрей підкреслює, що це Напоумлення, яке набирає особливого значення в контексті Ювілейного Року Милосердя, має на меті перш усього, заохотити християнські сім’ї належно цінувати дар подружжя та сім’ї і підтримувати сильну любов, наповнену такими цінностями як великодушність, старання, вірність та терпеливість. А також заохотити усіх бути знаками милосердя та близькості до тих сімей, чиє спільне життя не реалізується у досконалий спосіб чи не відзначається миром та радістю.

У шостому вступному параграфі Святіший Отець схематично вказує на поділ Папського Напоумлення та на теми, які підніматимуться у кожному із розділів. А закінчуючи вступну частину він пише: «Надіюсь, що кожен, через читання, відчує себе покликаним з любов’ю дбати про життя сімей, адже вони не є проблемою, але в першу чергу – нагодою» (7).