2017-12-21 15:09:00

Прямуючи дорогою «святих міграції». Думки про метод святих в служінні мігрантам


В контексті масових міграційних потоків з Європи кінця XIX і початку XX ст. та сучасного переміщення народів, шлях Церкви позначений співчуттям й солідарністю. Про це йдеться у статті архиєпископа Сільвано Томазі, колишнього Постійного спостерігача Святого Престолу при структурах ООН у Женеві, опублікованій в газеті «L’Osservatore Romano» 18 грудня 2017 р., що присвячена «дорозі, прокладеній святими еміграції».

Архиєпископ Томазі добре ознайомлений з питаннями міграції, оскільки він займав посаду Секретаря колишньої Папської Ради душпастирства мігрантів і подорожуючих, що увійшла до складу новоствореної Дикастерії сприяння цілісному людському розвиткові. Його стаття – про «чоловіків і жінок, натхнених Євангелієм, що відгукнулися на мовчазне, й, іноді, майже відчайдушне волання» мігрантів, почувши в ньому голос самого Ісуса.

Такими були блаженний єпископ Джованні Баттіста Скалабріні, свята Франческа Кабріні, святий Джон Нойман, Архиєпископ Філадельфії у США, свята Мері Маккілоп в Австралії, блаженна Ассунта Маркетті в Бразилії. «Своїм служінням та присутністю серед мігрантів, – читаємо в статті, – всі вони наслідували приклад доброго самарянина і, таким чином, зміцнили й забезпечили безперервність лейтмотиву співчуття й солідарності, та закріпили душпастирський метод, що поєднує в собі такі види соціального служіння, як школи, дитячі будинки, допомога у пошуку роботи, лікарні, християнське виховання та євангелізація».

Архиєпископ Томазі зазначає, що милосердя, яке проявляли «святі міграції», полягало не в тому, щоб когось жаліти, а, насамперед, в тому, щоб бачити у кожній без винятку людині Божий образ й шанувати її гідність. Цим шляхом Церква прямує вперед у служінні мігрантам також і сьогодні.

Автор статті навів дані, згідно з якими сьогодні у світі 250 мільйонів людей не живуть у країні, в якій народилися; з них 22 мільйони – визнані біженцями, відповідно до критеріїв ООН. Якщо додати 750 мільйонів внутрішніх переселенців, то кожна сьома людина в світі є мігрантом.

Людей найчастіше спонукають емігрувати економічні, соціальні, політичні й екологічні причини. «Той факт, що одному відсоткові найбагатшого населення світу належить 50 відсотків всього земного багатства – це нерозсудливо, – підкреслив автор статті. – Жорстокі конфлікти й економічна нерівність й надалі є причиною примусового викорінення мігрантів з їхніх домівок і їхнього середовища». Він також зазначив, що деякі категорії мігрантів є невидимими для суспільства:

«Часто забувають про загиблих які потонули і втратили своє життя і свої мрії в Середземному, в Червоному, або Карибському морях, – зазначає архиєрей. – Від 2000 року було зареєстровано 46 000 мігрантів, які загинули, намагаючись знайти притулок в іншій країні. 2017 року загинуло 3514 осіб. Деякі категорії мігрантів залишаються поза суспільним захистом».

Перед обличчям такої міжнародної панорами сучасних міграційних потоків, архиєпископ Томазі пропонує звернутися до методу «святих міграції», що складається з трьох кроків: зворушення, співчуття й солідарності. Перший крок, як пояснив автор, полягає в тому, щоб відкрити серце на мігрантів, переміщених осіб та біженців.

«Папа Франциск часто говорить про культуру байдужості, глобалізацію байдужості, і пропагує, натомість, глобальну культуру емпатії», – зазначає архиєпископ, пояснюючи, що процес прийняття починається тоді, коли ми зворушуємося, коли бачимо мільйони осіб, викорінених з власної землі, що перебувають у таборах для біженців, на морських і сухопутних шляхах.

«Почуття милосердя до тих, хто нещасний, до їхнього болю, нещастя, до їхніх недоліків – ось що означає співчуття», – пояснив автор, процитувавши також слова Папи Франциска, які він сказав під час промови до іспанських та латиноамериканських медиків у 2016 році: «Схилятися із співчутливою любов’ю перед слабкими і потребуючими – це складова справжнього релігійного духу».

Пояснюючи солідарність – третій крок методу «святих міграції» – архиєпископ Томазі ще раз процитував слова Святішого Отця, якими він 2013 року звернувся до учасників пленарного засідання Папської ради душпастирства мігрантів і подорожуючих: «Церква – це мати, а її материнська увага з особливою ніжністю й близькістю проявляється до тих, хто вимушений втікати зі своєї країни та живе між позбавленням коріння та інтеграцією».

На завершення автор статті додає, що незважаючи на різні історичні й географічні обставини та неймовірні труднощі, «святі міграції» та їхні послідовники оптимістично дивилися на міграцію. «Вони бачили таємничу руку Божого Провидіння, яка готувала майбутнє світу, більше усвідомлення того, що людство є одним, з багатим різноманіттям дарів. Архиєпископ Томазі також нагадав, що мігранти, за словами Папи Франциска, – це шанс для Церкви й для суспільства, що не можна ігнорувати взаємозв'язком між політикою, міграцією, війнами й несправедливістю, і що це глобальне явище можна ефективно розв’язати лише завдяки міжнародній співпраці.








All the contents on this site are copyrighted ©.