Папа Франциск про значення праці в сім’ї

З уст Папи Франциска ми постійно чуємо заклики й роздуми, присвячені проблемі безробіття та гідності праці. Як він зазначав під час промови з нагоди нещодавнього офіційного візиту до Глави Італійської Держави, що відбувся 10 червня, йому ця проблема відома не лише теоретично, а ґрунтується на постійних контактах з представниками світу праці, як це, наприклад, трапилося під час відвідин Ґенуї наприкінці травня.

Сьогодні, в рамках роздумів про соціальне вчення Церкви, пригадаємо повчання Папи Франциска, виголошене під час однієї із загальних аудієнцій, присвячених сім’ї. З нагоди зустрічі з паломниками, що відбулася в серпні 2015 року, він ділився думками про важливість праці, як запоруки гідності людини й родини.

«Праця, як зазвичай говориться, необхідна для того, щоб утримувати родину, щоб виростити дітей, аби забезпечити своїм найдорожчим гідне життя», – сказав Святіший Отець, звернувши увагу на те, що про серйозну й чесну людину говорять також, як про працьовиту. Адже праця, у тисячах своїх проявів, починаючи від домашньої, є також дбанням про спільне добро.

Де ми вчимося «працьовитого стилю життя»? Насамперед, у родині, як зазначав Папа, пояснюючи, що сім’я виховує працьовитість завдяки прикладові батьків: тата і мами, які працюють для добра родини і суспільства. Пресвята Родина з Назарету, яку зустрічаємо на сторінках Євангелії, також виявляється родиною робітників, так що Ісуса називали «сином теслі» і навіть «теслею». А святий Павло перестерігає християн: «Хто не хоче працювати, нехай і не їсть», вказуючи на фальшиву духовність тих, які нічого не роблячи, живуть «на плечах» своїх ближніх.

У християнському розумінні заанґажування в працю та духовне життя не є протиставленими між собою. Молитва й праця можуть і повинні перебувати у гармонії між собою, як навчає святий Венедикт. Брак праці ранить дух, як також відсутність молитви завдає шкоду практичній діяльності.

Працювати є «притаманним людській особі». Праця є вираженням «гідності Божого образу», а тому «є священною». Отож, управління зайнятістю є великою загальнолюдською та соціальною відповідальністю, яку не можна віддати в руки небагатьох людей чи перекласти на плечі обожнюваного “ринку”. Спричинятися до втрати робочих місць означає завдавати важку соціальну кривду.

У цьому контексті Папа наголошує, що його дуже засмучує, коли бачить безробітних, позбавлених «гідності приносити додому зароблений хліб, і, навпаки, дуже тішить, коли бачить зусилля урядовців, спрямовані на створення робочих місць. «Праця – священна, праця надає гідність родині. І ми повинні молитися за те, щоб у родинах не бракувало праці», – наголосив він під час згаданої загальної аудієнції.

У світлі старозавітної Книги Буття, в якій тема землі, як дому-саду, ввіреного дбанню і праці людини, випереджена зворушливим уривком: «не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю», можемо стверджувати, що праця є частиною задуму Бога-Творця. І це не романтичний вислів, але слідування за Божим об’явленням.

На людині лежить відповідальність за те, щоб добре зрозуміти цей Божий задум. В енцикліці “Laudato si’”, яка пропонує цілісну екологію, Папа Франциск адресує світові наступне послання: краса землі та гідність праці створені для того, щоб бути поєднаними. Земля стає гарною, коли оброблювана людиною. Але коли праця відокремлюється від союзу людини з Богом, коли стає заручником лише логіки прибутку, тоді отруєння душі поширюється на все інше: на повітря, воду, траву, поживу, тоді корумпується цивільне життя і псується довкілля».

Як зауважує Глава Католицької Церкви, сучасна організація праці, іноді, виявляє небезпечну тенденцію вважати родину перешкодою, тягарем, пасивом з огляду на продуктивність праці. Але про яку продуктивність йдеться? Для кого? Іноді ті, хто займається плануванням, зацікавлені лише індивідуальною одиницею праці, яку можна об’єднувати, використовувати або викидати, немов непотріб, відповідно до економічної доцільності. І за таких умов сім’я стоїть перед великими викликами. Але коли організація праці бере сім’ю в заручники, чи навіть чинить перешкоди на її шляху, то можемо не сумніватися, що людське суспільство почало працювати проти себе самого.