Папські реколекції. Смерть Ісуса: справжня, бо обурлива

Роздумам над смертю Ісуса, описаною святим євангелистом Матеєм, була присвячена ранкова конференція 9 березня 2017 р. в рамках духовних вправ Папи Франциска та Римської Курії, які в реколекційному осередкові «Дім Божественного Учителя» в Аріччі поблизу Риму проводить францисканець о. Джуліо Мікеліні. Реколекції зосереджені на страстях, смерті й воскресінні Ісуса згідно з Євангелією від Матея.

Проповідник, вказуючи на «глибоку любов» розп’ятого Христа, звертає увагу на те, що смерть Месії була «дійсною», а не примарною. Адже не лише учні пізніше сумнівалися в тому, що Він повернувся до життя. А такі сумніви були можливі саме тому, «що Він по-справжньому помер». Зрештою, опис цієї смерті містить чимало «незручних» деталей, які неможливо було вигадати, тому вони дійсно вказують на те, що сталося.

Одним з таких моментів священик назвав Христове волання з хреста, Його досвід покинутості, коли Він скрикнув: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» – викликаючи нерозуміння в тих, що були свідками жорстоких подій. Декому, як розповідають євангелисти, здалося, що Ісус кличе Іллю:

«Ким міг бути той “Ілля”, якого призивав Ісус. Очевидно, пророком, що повернувся. Але що він міг зробити? Допомогти Йому зійти з хреста? Чи, можливо, як в той час вважали, про що записано в Євангеліях, Ілля вже прийшов і ним був Христитель? Може Ісус на хресті кликав свого приятеля? Очевидно, що мова йде про велике непорозуміння: Ісус не просить про допомогу Іллі чи Христителя, але взиває Отця. Однак, Отець мовчить».

За словами о. Мікеліні, саме ця відсутність втручання з боку Отця є іншим «вражаючим елементом» розповіді про смерть Ісуса. Почуття покинутості додає до неї щось настільки дійсного та «обурливого», що це неможливо вигадати. Протягом життя Ісус постійно, коли міг, все пояснював і наново пояснював. А тепер вже не може нічого пояснити…

«Звісно, ми знаємо, що все пояснюється хрестом, – сказав проповідник. – Але Ісус вже не може навіть сказати, чому призиває Отця, а не кличе Іллю. Йому залишилося лише це: ввіритися Святому Духові, Якого Він дасть учням, тому що саме Святий Дух даватиме зрозуміння того, що не змогли тоді збагнути. Або ж мусітиме очікувати воскресіння та перебування з учнями, зустрічей з ними за столом протягом 40 днів, як розповідається на початку Діянь Апостолів, ведучи за руку тих, які нічого не зрозуміли».

Провідник духовних вправ також звернув увагу на те, що на відміну від розповіді, вміщеної в Євангелії від Івана, де бік Ісуса проколено списом вже після смерті, й ця думка переважила в Церкві, в Євангелії від Матея, як вказують дослідники, Ісус був убитий списом сотника. Священик пригадав про іншу зустріч Ісуса із сотником римського війська, коли зцілив його слугу. Надавши тоді воякові Свою готовність, виконавши його прохання, цього разу Христос, як і навчав, підставив «другу щоку»: на хресті Він міг підставити лише Свій бік, з якого «витече кров і вода на відпущення гріхів».

Підсумовуючи, проповідник заохотив слухачів запитати себе, чи замкненість або гордість не стає нам на заваді зрозуміти ближніх, не так через те, що говорять незрозумілі речі, як задля того, що «не бажаємо їх зрозуміти». Чи з нашого боку нема якихось перешкод у спілкуванні з іншими? Чи вміємо зауважити Божу присутність також і в звичних щоденних речах, у поглядові ближнього?