Папа про секуляризацію, відповідальне приймання біженців, жіноче священство та діалог

Мігранти, торгівля людьми, здорова світськість, жіноче священство, єдність між християнами: ці та інші питання заторкували журналісти із папського супроводу під час спілкування зі Святішим Отцем на борту літака, яким вони поверталися із дводенної поїздки до Швеції. Спочатку, згідно зі звичаєм, свої запитання поставили представники шведських ЗМІ, а перше з них стосувалося проблеми біженців, зокрема й того, що Швеція, яка має тривалу традицію приймання мігрантів, замислилася про закриття кордонів.

Папа, насамперед, промовляючи від імені багатьох своїх земляків, подякував цій скандинавській країні за те, що вона прийняла чимало південноамериканців у період диктатур. Він зауважив, що слід розрізняти становище «мігранта», тому що «мігрувати – це право, суворо регламентоване», та «біженця», тобто, того, хто втікає від війни чи голоду. У цій справі важливими, за його словами, є не лише приймати, але – інтегрувати.

«Також і в цьому Швеція завжди була прикладом, як розміщувати, навчати мови, культури та інтегрувати в культуру. І цього інтегрування культур ми не повинні боятися. Тому що Європа побудована саме безперервним інтегруванням численних культур», – сказав Святіший Отець, звернувши увагу на два аспекти. З одного боку, не можна закривати серце, але з іншого – потрібно діяти розсудливо:

«Вважаю, що, теоретично, не можна закривати серце перед біженцями, але потрібна також розсудливість з боку влади: вони повинні бути дуже відкритими, щоб їх приймати, але повинні робити розрахунок того, як їх влаштувати, бо біженця не лише слід прийняти, але його слід інтегрувати. І якщо країна має можливість, так би мовити, прийняти двадцятьох, то хай зробить принаймні це, інша може більше, то нехай прийме більше. Але серце повинно завжди бути відкритим: зачиняти двері, замикати серце – не гуманно, і в перспективі за це доведеться заплатити».

Як зауважив далі Святіший Отець, загроза політичної ціни існує також і з огляду на нерозсудливість в розрахунках, бо якщо мігранта не інтегрувати, він творить ґетто й стає небезпечним.

У світлі того, що лютеранську Церкву Швеції очолює жінка, наступне запитання стосувалося того, «чи найближчими десятиріччями можливе жіноче священство в Католицькій Церкві»? Папа рішуче відповів, що «останнє слово в цій справі сказав святий Іван Павло ІІ, і воно таким залишається». Але він наголосив, що чимало речей жінки можуть робити у Церкві краще від чоловіків. Слід пам’ятати про два виміри Церкви – «Петрів» та «Марійний». Зрештою, як підкреслив Наступник святого Петра, Церква є жіночого роду, і вона не може існувати без «жіночого виміру».

Хто є відповідальним за високий рівень секуляризації: світська влада чи надто «боязка» Церква? І чи теперішній стан є «фатальним» для Церкви? Таке запитання прозвучало від французької журналістки. Відповідаючи, Папа Франциск послався на думки свого попередника Венедикта XVI. Насамперед, не йдеться про фатальний стан. З одного боку, якщо говорити про секуляризацію, то вона вказує на «якусь слабкість в євангелізації», але з іншого боку – існує «певний культурний процес», коли людина, отримавши світ від Бога, претендує зайняти Його місце.

«Це не проблема світськості, тому що здорова світськість є потрібною, адже це автономність речей, здорова автономність наук, мислення, політики… Здорова світськість потрібна. Інша справа, коли говоримо про лаїцизм, успадкований з епохи просвітництва», – зауважив Папа, вказуючи й на те, що особливо небезпечною є секуляризація, яка у формі «духовного зісвітчення» проникає до Церкви.

Розповідаючи про ініціативи діалогу з представниками інших конфесій, Глава Католицької Церкви виокремив свій візит до спільноти Євангельської Церкви в Казерті та відвідини громади Вальденської Церкви у Торіно, яка була, зокрема, ініціативою перепрошення, тому що «частина католицької Церкви не повелася з ними по-християнськи». Він також згадав про схожі ініціативи з часів служіння в Буенос-Айресі.

Щодо відзначення 50-річчя харизматичного руху, що відбудеться в навечір’я П’ятидесятниці в Римі, Святіший Отець зазначив, що має намір взяти в ньому участь. Він також зізнався, що коли очолював єзуїтську провінцію в Аргентині, то належав до головних противників поширення Харизматичної Віднови. Але згодом змінив свою думку, розпізнаючи те добро, яке цей рух вніс у Церкву.

Відповідаючи на запитання про візит Президента Венесуели, Папа вказав на те, що зустріч відбулася з ініціативи президента, який повертався із подорожі Близьким Сходом і мав технічну зупинку в Римі. «Коли президент просить, то його слід прийняти, тим більше, що він був у Римі», – сказав Глава Католицької Церкви, розповівши, що вислухав гостя, поставив йому кілька запитань і наголосив на тому, що єдиним шляхом для вирішення кризи є діалог.

У контексті нещодавньої зустрічі у Ватикані «Групи святої Марти», яка займається боротьбою з торгівлею людьми і сучасними формами рабства, німецький журналіст запитував, чому Папі ця тема є близькою, чи це пов’язане з якимось особистим досвідом? Святіший Отець зауважив, що його «завжди зворушував» той факт, що «Христа й надалі постійно розпинають в Його найслабших братах і сестрах».

Папа пригадав старання аргнентинських груп вірних і невіруючих, що боролися проти рабської праці латиноамериканських мігрантів, про заанґажування черницьу працю з жінками, примушуваними до проституції, про Святу Месу, яку він служив для жертв торгівлі людьми й для тих, хто їм допомагає. У цьому контексті він також похвалив активну працю в цій ділянці різноманітних італійських волонтерських груп: «Однією з прекрасних речей, що має Італія, – сказав він, – є волонтерство. І це – заслуга парохів. Ораторії та волонтертво – дві речі, що зродилися завдяки апостольській ревності італійських парохів».