Під час Дня молитви за мир в Ассізі не забули й про Україну

У другій половині вівторка 20 вересня в різних місцях в Ассізі була проведена молитва за мир, відповідно до релігійних традицій. Папа брав участь в екуменічній молитві християн у нижній базиліці святого Франциска, де прозвучала молитва також і за  мир в Україні.

Роздумування під час екуменічної молитви провів Папа Франциск та Константинопольський православний патріарх Вартоломеєм І Архиєпископ Кентерберійський Джастін Уелбі.

«Перед обличчям розп’ятого Ісуса наново звучать також і для нас Його слова: «Спраглий я!» (Ів 19,28), –  сказав Святіший Отець. – Спрага, ще більше, ніж голод, є невідкладною потребою людини, але вона також представляє собою крайню злиденність. Таким чином, споглядаємо таїнство Всевишнього Бога,  що з милосердя  став убогим серед людей.

Чого прагне Господь? Без сумніву, води, суттєвого елементу для життя. Але, насамперед, Він прагне любові, не менш важливого елементу для життя. Він прагне дати нам живу воду Своєї любові, але також і отримати нашу любов».

Святіший Отець навів слова старозавітного пророка Єремії, який висловлює Господню радість задля любові до людей, але також говорить про Його страждання, коли невдячна людина занедбує любов. Це трагедія «висохлого серця», нерозділеної любові, що відновлюється в Євангелії, коли на спрагу Ісуса людина відповідає оцтом, що є зіпсованим вином.

«Любов не є любленою»  –  ця дійсність турбувала святого Франциска Ассизького, наголосив Його Святість. Задля любові до страждаючого Ісуса він не соромився плакати і голосно скаржитись. Ми повинні серйозно ставитись до цієї дійсності, споглядаючи на розп’ятого Бога. Мати Тереза з Калькутти ​​хотіла, щоб у каплицях кожної з її спільнот було Розп’яття з написом: «Спраглий я». Служінням найубогішим вона тамувала спрагу Ісуса на хресті.

«Насправді, Господню спрагу вгамовує наша співчутлива любов. Він утішений тоді, коли в Його ім’я ми схиляємось над стражданнями ближніх»,  –  мовив Папа Франциск, додаючи, що в Судний День Ісус назве «блаженними» тих, хто напоїв спраглого, тих, хто виявив конкретну любов до потребуючих. «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших,– ви мені зробили» (Мт 25,40).
Ісусові слова є для нас викликом, просять прийняти їх у серце і дати відповідь життям. В Ісусових словах: «Спраглий я», підкреслив Святіший Отець, ми можемо почути «голос страждаючих, приховане волання невинних дітей, яким не дозволили побачити світло цього світу, драматичне благання вбогих і найбільш потребуючих миру. Благають миру жертви воєн, які осквернюють народи ненавистю, а земну кулю  –  зброєю. Благають миру наші брати й сестри, які живуть під загрозою бомбардування або змушені залишити домівку і, позбавлені всього, вирушити в невідоме». Всі вони є братами і сестрами Розп'ятого Ісуса,  отими «малими» Божого Царства. «Вони відчувають спрагу. Але часто вони, так як Ісус, отримують  гіркий оцет відмови. Чи хтось їх слухає? Хто хтось турбується, щоб їм відповісти? Надто часто вони зустрічаються з приголомшливою тишею байдужості, егоїзму тих, яким це надокучило.

«Перед обличчям розп'ятого Христа, "Божої могутності і мудрості» (1 Кор 1, 24), ми, християни, покликані споглядати таїнство Любові не любленої і наповнювати світ милосердною любов’ю. На хресті, дереві життя, зло було перетворене в добро; також і ми, учні Розп'ятого, покликані бути "деревами життя", що поглинають забруднення байдужості і повертають у світ кисень любові. З боку Ісуса, розп’ятого на хресті, випливла вода, символ Духа, що дає життя (див. Ів 19,34). Нехай же від нас, Його вірних, також випливе співчуття до всіх спрагнених сьогодення», – сказав Вселенський Архиєрей, закінчивши молитвою до Христа, що прийшов звіщати мир близьким і далеким, щоб зберігав усіх в любові та зібрав в єдності, щоб ми стали тим, чого Він прагне, щоб «усі були одно» (Ів 17,21).

Під час  екуменічної молитви за мир одна за одною молитовно згадувались країни, охоплені війною, серед яких і Україну, і за кожну з них засвічено свічку.

Після завершення молитви за мир, усі учасники зібрались на площі перед базилікою на заключну церемонію, яка включала свідчення Тамар Мікаллі, християнки з сирійського міста Алеппо, яка розповіла про жахіття війни та промов Патріарха Вартоломея І, представників мусульман, юдаїзму й буддизму, засновника Спільноти святого Еґідія Андреа Ріккарді та Святішого Отця Папи Франциска.

На закінчення прочитано «Заклик до миру», який вручили дітям з різних країн та проведено хвилину мовчання в пам’ять жертв війни. Церемонія завершиться підписанням «Заклику до миру» та обміном братерськими обіймами.