Єпископат Колумбії висловлює сподівання на утвердження миру в країні

Заклик до миру й примирення в Колумбії, зокрема, у світлі історичної мирної угоди між урядом та Революційними збройними силами (FARC), нещодавно підписаної в столиці Куби місті Гавані знаходимо у підсумковому посланні 101-ї Пленарної зустрічі Єпископської Конференції Колумбії, що відбулася на початку липня в м. Боґота.

Ця країна переживає важливий історичний етап: порозуміння, досягнене на Кубі 23 червня після чотирьох років переговорів, кладе край півстолітньому конфліктові між урядом та повстанцями. Центральними моментами угоди є припинення вогню та складення зброї з боку революційних сил. «Церква завжди трудилася на користь врегулювання збройного конфлікту шляхом переговорів, – пишуть ієрархи, – щоб подолати всі форми насильства, що існують в країні» та будувати «мирне суспільство», в якому ніколи не забракне «згоди, справедливості, братерства і любові».

Але, не зважаючи на актуальний позитивний контекст, єпископат вказує і на численні «серйозні виклики», до яких слід підійти «з мужністю, відповідальністю та заанґажуванням з боку всіх громадян», для того, щоб «прямувати вперед на шляху будування кращої Колумбії». Серед головних викликів вказано на необхідність «викорінювати насильство», що породжене різними факторами, якими, на думку авторів послання, є віддалення від Бога, що призводить до втрати цінності життя та усвідомлення зла, криза людяності та непризнання людської гідності, розпад сім’ї.

Ієрархи також перестерігають перед моральним релятивізмом та пригадують недоліки освітньо-виховної сфери, вказують на інституційну слабкість держави, наслідком якої є «відсутність доступу до фундаментальних послуг», соціальна нерівність, корупція, не лише економічна, але також корупція «ідей, принципів та цінностей», з якої походять такі трагедії, як незаконний обіг наркотиків та торгівля людьми.

Перед обличчям цієї дійсності колумбійські єпископи наголошують на своєму заанґажуванні у «шлях будування миру», що ґрунтується на деяких фундаментальних принципах. Ними є євангелізація, «проваджена живою та місійною Церквою, із заанґажуванням добре приготованого мирянства», захист людської гідності, сприяння спільному добру, захист родини, як «школи любові, прощення, цінностей, примирення й миру, святилища, в якому зроджується та захищається життя», поширення «загальнолюдських і християнських» цінностей, таких як «істина, свобода, справедливість та солідарність», заохочування громадян до активної участі в громадському житті з метою «зміцнення демократії», уважність до соціальної справедливості та збереження довкілля. Крім того, ієрархи наголошують на важливості «справедливої та солідарної економічної системи, здатної подолати прояви несправедливості».

«Церква в Колумбії повинна перетворитись у “польовий госпіталь”, тобто, у місце, де після війни з любов’ю посвячуються лікуванню та зціленню ран численних жертв, з довір’ям відкриваючи погляд у майбутнє», – пишуть автори послання, а в контексті «спільної відповідальності всього суспільства» за справу національного примирення, закликають співгромадян взяти участь у референдумі щодо Гаванських угод.

Одночасно, у документі Єпископської Конференції Колумбії знаходимо заклик, звернений до «Армії національного визволення», ліворадикального формування, що діє в країні від 1964 року, приєднатися до «прагнення миру всіх колумбійців» та «відкритися на діалог та на будування країни, в якій соціальна справедливість випливатиме з політичної активності, а не зі зброї».