Папа: мрію про новий європейський гуманізм

Під час церемонії, що відбулась у Ватикані 6 травня 2016 року, Папі вручено міжнародну премію Карла Великого Цією премією щороку нагороджуються видатних захисників європейських цінностей, що зробили великий вклад в інтеграцію та розвиток Європи. Про переможця 2016 року оголосив виконавчий комітет 23 грудня 2015 року в Аахені, Німеччина.

На церемонії, серед інших, були присутніми президент Європарламенту Мартін Шульц, президент Ради Європи Дональд Туск, президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер та німецький канцлер Ангела Меркель.

«Креативність, геніальність, вміння реалізуватись та виходити із власних обмежень належать духові Європи», – промовив Святіший Отець відразу після того, як привітав високодостойних гостей, які прибули на церемонію вручення, та подякувавши всім за присутність. Папа наголосив, що для нього ця хвилина не є нагодою святкування, але ще однією можливістю разом висловити побажання нового та сміливого пориву задля Європейського Континенту. Він підкреслив, що минулого століття Європа дала людству свідчення того, що новий початок є можливим: після трагічних років сутичок, кульмінацією яких стала найстрашніша в історії війна, з Божої ласки, вона піднялась і нечувано оновилась. Вся ця трагічна ситуація минулого не пригасила надії та пошуку, які палали у серцях засновників Європейського Союзу. Вони заклали фундамент оплоту миру, будівлі, яку добровільно та свобідно спорудженої різними державами задля спільного добра, назавжди зрікаючись конфронтації. «Після багатьох поділів Європа, нарешті віднайшла себе саму і розпочала будувати свій дім», – підкреслив Вселенський Архиєрей, зазначаючи при цьому, що сьогодні, на жаль, ця «сім’я народів», стає дедалі замкненішою та віддаляється від первинного задуму своїх засновників. Бажання творити єдність між народами дещо пригасає і ми, що є дітьми цієї мрії, піддаємося власному егоїзмові, думаючи виключно про наше особисте добро та бажаючи утворювати свої окремі укріплення. «Однак, я переконаний, що примирення з такою долею та втома не належать духові Європи і, що навіть труднощі можуть стати могутніми рушіями єдності», – мовив Папа.

Далі він пригадав свій виступ у Європарламенті, де дозволив собі порівняти Європу з бабусею, вказуючи на те, що побутує думка про Європу втомлену і перестаріла, яка втратила свої сили, креативність, динамізм, яка стала безплідною, втомленою та перестарілою, де високі ідеали, які її надихали, немовби втратили силу. Він закликав призадуматись над тим, що трапилося з гуманною Європою, поборницею людських прав, демократії та свободи?! Що трапилось з Європою поетів, філософів, музикантів, артистів та письменників, Матір’ю великих чоловіків та жінок, які зуміли обороняти та віддавати життя за гідність своїх братів та сестер?! Слід пригадати тих, які стояли у витоків об’єднаної Європи, які шукали альтернативних та нових спільних шляхів, живучи у контексті, позначеному багатьма ранами війни. Засновники об’єднаної Європи мали сміливість наважитись на зміни, щоб радикально перетворити Європу, змінюючи ті тогочасні моделі, які викликали лише насильство та знищення. Єпископ Риму, цитуючи Роберта Шумана, одного із батьків-засновників європейської інтеграції, наголосив на тому, що сьогодні більше, ніж у минулому, Європа потребує повернутись до конкретної солідарності та великодушності, що слід будувати мости єдності задля спільного добра та руйнувати мури, які почали нас відгороджувати одні від одних.

Глава Католицької Церкви підкреслив, що пам’ять про минуле додає нам сміливості долати виклики сьогодення та оновити ідею Європи. «Європа здатна зродити новий гуманізм, ґрунтується на трьох здатностях: здатності інтегрувати, здатності діалогувати та здатності зроджувати», – мовив Папа.    

Говорячи про здатність інтегрувати, він вказав на багатокультурність та динамізм європейського континенту, які вказують на його ідентичність. Сьогодні слід сприяти інтеграції, яка ґрунтується на солідарності, що дає можливість усім мешканцям Європи з гідністю розвивати їхнє життя. Історія вчить, що географічне включення не є достатнім, але необхідна культурна інтеграція. В такий спосіб, спільнота європейських народів зможе подолати спокуси піддатись одностороннім парадигмам та ідеологічному колоніалізмові і віднайде просторість європейського духу, зродженого у зустрічі різноманітних цивілізацій та народів. Обличчя Європи не відзначається протиставленням одні одним, але тим , щоб дати можливість побачити відбиток різних культур та краси та красу перемоги над замкненістю.

А роз’яснюючи здатністю діалогувати, на якій повинен ґрунтуватись новий гуманізм Європи, Папа сильно наголосив на тому, що ми покликані поширювати та сприяти культурі діалогу, яка вимагає пошани до іншої особи та вміння бачити у своєму ближньому гідного співрозмовника. Слід сприяти культурі, яка надає перевагу діалогові як формі зустрічі. «Мир буде настільки тривалим, наскільки ми зодягнено у «зброю діалогу» наших дітей, навчимо їх доброї боротьби зустрічі та переговорів», – зазначив Святіший Отець, додаючи, що у такий спосіб наступним поколінням зможемо залишити у спадщині культуру, яка зуміє випрацювати стратегії не смерті, але життя, не виключення, але інтеграції. У наш час нам дуже потрібно не військових та економічних коаліцій, але, в першу чергу, культурних, виховничих, філософських, духовних.

А переходячи до роз’яснення здатності зроджувати, яка необхідна сучасній Європі, Вселенський Архиєрей пригадав, що діалог та все, що він із собою несе, вказує нам на те, що ніхто не повинен бути лише спостерігачем, але активним учасником у побудові інтегрованого та примиреного суспільства. Така культура є можливою лише тоді, коли всі беруть участь в її побудові. Саме тому, наша молодь не є нашим майбутнім, але теперішнім! Отож, усіх, а зокрема молодь, слід робити учасниками побудови та розвитку європейського суспільства. А для цього потрібно творити нові місця гідної та добре оплачуваної праці, що, у свою чергу, як передумову має пошук нових економічних моделей, спрямованих не для користь окремих осіб, але для добра народу та суспільства. «Якщо хочемо бачити гідне майбутнє, якщо бажаємо майбутнє у мирі для наших суспільств, то зможемо його осягнути лише тоді, коли поставимо на правдиве включення: «те, яке дає працю гідну, вільну, креативну, солідарну та таки, що передбачає широку участь», – мовив далі Папа.

На закінчення він вказав, що у процесі відновлення Європи, яка ще дуже багата енергією та потенціалом, повинна брати участь також і Церква. Її завдання збігається з її місією: звіщати Євангеліє про Ісуса Христа, що закликає до того, щоб виходити назустріч людським ранам, несучи Боже милосердя та підбадьорення. «Бог бажає жити серед людей, але це може зробити лише за допомогою чоловіків та жінок», які, як і великі євангелізатори цього континенту, дозволили, щоб Ісус до них доторкнувся, і які живуть Євангелієм, не шукаючи нічого іншого. Лише Церква, багата свідками, зможе подати чисту воду Євангелія європейським корінням.

«Мрію про молоду Європу, яка може ще бути матір’ю: матір’ю, яка має життя, бо цінує життя і дає надію життя», – наголосив Вселенський Архиєрей, додаючи, що мріє про Європу, яка дбає про дитину, про Європу, яка поспішає з допомогою до бідного і до того, що шукає притулку, немов до брата, Європу, яка слухає та цінує хворих і похилих віком осіб, не відкидаючи їх на узбіччя немов непотріб, яка не бачить у мігрантах злочинців, мріє про Європу, де молодь може дихати чистим повітрям чесності, любити красу культури та звичайного життя, де одружуватись та мати дітей є відповідальністю і великою радістю, а не проблемою, де шануються сімейні цінності та права кожної людини.