Папа: океан сліз у світі благає Божого утішення

Як ми уже повідомляли, у четвер ввечері, 5 травня 2016 р., в празник Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа за григоріянським календарем, в базиліці святого Петра у Ватикані Папа Франциск очолив молитовне чування у формі Літургії Слова за всіх тих, яким потрібно утішення у фізичному чи духовному стражданні. Після прочитання євангельського уривку, він звернувся до присутніх з окремим словом.

«Насамперед, просімо про присутність Святого Духа, щоб Він зійшов та перебував між нами. Нехай Він просвітить наші уми, щоб ми могли знайти правильні слова, спроможні дати утішення; нехай Він відкриє наше серце, щоб ми були впевнені в присутності Бога, Який не залишає нас у час випробування. Господь Ісус пообіцяв Своїм учням, що ніколи їх не залишить самих, в жодній життєвій ситуації. Що Він буде поряд із ними, посилаючи їм Духа Утішителя (пор. Ів. 14, 26), Який їм допомагатиме, підтримуватиме та підбадьорюватиме», – мовив Єпископ Риму, розпочинаючи свої роздуми.

«В хвилини смутку, в терпінні через недугу, в тривозі з приводу переслідування і в скорботі жалоби кожен шукає слова утішення. Ми відчуваємо велику потребу у тому, щоб хтось був поряд із нами та поспівчував нам, – мовив далі проповідник, зазначаючи, що в таких життєвих ситуаціях ми потребуємо не того, щоб нас зрозуміли розумом, але серцем, яке єдине здатне зрозуміти таємницю, якою огорнута наша самотність.

Як багато суму можемо зауважити на обличчях тих людей, яких зустрічаємо. Скільки сліз кожної миті проливається у світі! І кожна сльоза відмінна від іншої, але разом вони формують океан відчаю, який благає співчуття, утішення та підбадьорення. Найгіркіші сльози – це ті, які викликані людською злобою, як наприклад, коли в когось у жорстокий спосіб відібрано дорогу людину. «Ми потребуємо милосердя та утішення, які походять від Господа, – підкреслив Вселенський Архиєрей, – усі ми цього потребуємо; в цьому наша убогість, але й наша велич: просити утішення від Бога, Який у Своїй ніжності приходить, щоб висушити сльози на нашому обличчі».

Далі Папа Франциск зазначив, що у своєму горі ми ніколи не залишені на самоті. Також й Ісус Христос знає, що означає плач з приводу втрати дорогої особи, про що нас переконує євангельська розповідь про смерть та воскресіння Лазаря. Бачачи, як плаче Марія, сестра Лазаря, Ісус розчулився і також заплакав. Цією розповіддю святий Іван бажав показати нам участь Ісуса у стражданнях Його друзів. Також й Ісус зазнав страху з приводу страждань та смерті, розчарування зрадою Юди та Петра, болю задля смерті Свого друга Лазаря. Процитувавши святого Августина, Папа наголосив: «Ісус ніколи не залишає тих, кого любить». Плач Ісуса – це антидот проти байдужості до терпіння наших ближніх. «Цей плач Ісуса вчить, щоб робити моїм біль інших, щоб ставати учасником скрутного становища та страждання тих, які терплять», – наголосив Святіший Отець, додаючи, що той плач Ісуса не може залишитись без нашої відповіді, без відповіді тих, які вірять у Нього. Так, як Він утішав, також і ми покликані утішати наших ближніх.

На закінчення Глава Католицької Церкви пригадав, що у хвилинах розгублення, хвилювання та плачу, в серці Ісуса зроджується молитва до Отця. Молитва – це справжній лік на наші терпіння. «Також і ми у молитві можемо відчути присутність Бога поруч із нами. Ніжність Його погляду нас утішає, сила Його слова нас підтримує, вселяючи надію… Сила любові перетворює страждання у переконання, що Христос перемагає і ми разом із ним, а також перетворює у надію, що одного дня ми будемо знову разом і назавжди споглядатимемо обличчя Пресвятої Тройці, Яка є вічним джерелом життя та любові. Біля кожного хреста завжди є Матір Ісуса. Своїм покровом Вона витирає наші сльози. Своєю рукою, Вона піднімає нас і супроводжує нас шляхом надії», – завершив свої роздуми Папа Франциск.