Папа Франциск про дбання про спільний дім (41)

Наприкінці заключного розділу енцикліки «Laudato si’» (Славен будь), який називається «Екологічні виховання та духовність», Папа Франциск ділиться роздумами про «Пресвяту Тройцю і взаємини між створіннями», зазначаючи, що для християн віра в одного Бога в трьох Особах спонукає вважати, що все створіння носить у собі відбиток цього сопричастя.

«Отець, – пише він, – є остаточним джерелом всього, сповненою любові та комунікативною основою всього, що існує. Син, Який є Його відображенням і через Якого все було створене, з’єднався з цією землею, коли воплотився в лоні Марії. Святий Дух, нескінченні узи любові, глибоко присутній у серці всесвіту, надихаючи та пропонуючи нові шляхи. Світ був створений трьома Особами, як єдиною Божественною причиною, але кожна з Них здійснює це діло відповідно до Своєї особистої ідентичності» (238).

Святіший Отець наводить ствердження святого Бонавентури, що людина перед гріхопадінням, «коли ще ця книга не була для людини незрозумілою, а око людини не було затемненим», була здатною у кожному створінні побачити свідчення того, що Бог є триєдиним. Цей францисканський святий навчав, що «кожне створіння носить у собі властиво троїчну структуру», настільки дійсну, що її було би можливо споглядати, якби «погляд людини не був би обмеженим, затемненим і слабким», чим ставить перед нами «виклик спробувати відчитати дійсність у троїчному ключі» (239).

У світлі того, що Божественні Особи «є самобутніми стосунками», Наступник святого Петра підкреслює, що «світ, створений на Божий образ, є історією стосунків». Як навчав святий Тома Аквінський, створіння тяжіють до Бога, і, в свою чергу, властивістю кожної живої істоти є тяжіти до іншої речі, так що в лоні всесвіту можемо зустріти безліч таємничо переплетених постійних стосунків.

«Це не лише спонукає нас подивляти різноманітні зв’язки, що існують між створіннями, але веде нас до відкриття ключа до нашого власного здійснення. У дійсності, людська особа настільки зростає, дозріває та освячується, наскільки більше входить у стосунки, коли виходить за межі себе самої, щоб жити у спільності з Богом, з ближніми та з усіма створіннями. Таким чином, – підсумовує Папа, – вона приймає у своє життя цей троїчний динамізм, який Бог закарбував у ній ще в момент створення. Все пов’язане між собою, й це заохочує нас дозрівати в духовності глобальної солідарності, яка випливає з таїнства Пресвятої Тройці» (240).