«Боже ім’я – Милосердя» (13)

«У буллі про проголошення Святого Року милосердя Ви написали: “Якщо Бог зупинився би на справедливості, то перестав би бути Богом, а був би лише таким, як усі люди, які призивають пошану до закону. Самої справедливості не вистачає, і досвід вчить нас, що апелювання виключно до неї несе загрозу її знищення”. Які взаємини між милосердям і справедливістю?» – таким запитанням розпочинається черговий розділ книги-інтерв’ю «Боже ім’я – Милосердя».

Слухати:

Відповідаючи на запитання італійського журналіста Андреа Торніеллі, Папа Франциск сказав: «У Книзі Мудрості читаємо: “Та ти – Владика сили, судиш ласкаво і провадиш нас вельми дбайливо [...]. Таким діянням ти навчив народ свій, що праведник має бути чоловіколюбцем, і розбудив в своїх дітей добру надію, що за гріхи даєш покаяння”(12, 18-19). Милосердя – це важливий, а навіть і незамінний елемент у стосунках між людьми для того, щоб існувало братерство. Не вистачить самої мірки справедливості. З милосердям та прощенням Бог переступає через справедливість, її поглинає та долає в найвищій події, в якій досвідчуємо любов, яка є основою справжньої справедливості».

У цьому контексті журналіст запитав, чи милосердя має суспільну вагу і як воно може відлунювати у соціальному житті? «Очевидно, що так. Воно її має», – відповів Святіший Отець, пригадуючи про приклад «святих милосердя», таких як Джованні Боско чи Мати Тереза з Калькутти. «Задумаймося над тим, – сказав він, – яке значення сьогодні мають діла, започатковані блаженною Матір’ю Терезою з Калькутти, що суперечить будь-яким людським розрахункам: віддати життя служінню похилим віком та хворим, допомагати найбіднішим з-поміж убогих гідно зустріти смерть у чистій постелі. Це походить від Бога».

Далі Наступник святого Петра наголосив на важливості милосердя і прощення в суспільних взаєминах та стосунках між державами, цитуючи послання свого попередника святого Івана Павла ІІ з нагоди Всесвітнього дня миру 2002 року, який після терактів 11 вересня у Нью-Йорку стверджував, що без прощення не існує справедливості, що здатність прощення лежить в основі будь-якого проекту «справедливішого та солідарнішого майбутнього суспільства». Адже брак прощення, повернення до закону «око за око» лише підтримуватиме нескінченну спіраль насильства.

Але як поєднати земну справедливість із милосердям, коли йдеться про важкі провини та жахливі злочини? Таким було наступне запитання, яке Андреа Торніеллі поставив Папі Францискові, на що той відповів: «Також і в земній справедливості, в судових нормах, відкрився шлях до нового усвідомлення. Варто згадати, наскільки зросло всесвітнє усвідомлення необхідності відкинення смертної кари. Подумаймо про те, скільки робиться для соціальної реінтеграції в’язнів, аби той, хто помилився, повернувши свій борг по-справедливості, міг знайти працю й не залишатися на узбіччі суспільства».

Святіший Отець розповів, що використовував як єпископський жезл дерев’яний хрест, виготовлений в столярській майстерні, що була частиною проекту ресоціалізації колишніх в’язнів та наркоманів. Він також навів приклад інших позитивних ініціатив.

«Боже милосердя, – сказав Наступник святого Петра, – “заражує” людство. Ісус був Богом, але також – людиною. В Його особі зустрічаємося з людським милосердям. Справедливість з милосердям ситає справедливішою, по-справжньому здійснюючись. Це не означає бути поблажливим, тобто, навстіж відчинити в’язничні ворота для того, хто забруднився важким злочином. Це означає, що слід допомогти тим, які впали, не залишатися лежати на землі. Це важко здійснити, тому що ми, іноді, віддаємо перевагу тому, щоб замкнути когось у в’язниці на все життя, замість того, щоб шукати можливості повернути його, допомагаючи наново включитися у суспільне життя. Бог усе прощає, всім дає новий шанс, виливає Своє милосердя на всіх, хто цього просить. Це ми не вміємо прощати».