2016-03-20 10:55:00

«Боже ім’я – Милосердя» (9)


«Пастирі, а не книжники», – такий заголовок має шостий розділ книги «Боже ім’я – Милосердя», яка є записом розмови з Папою Франциском італійського журналіста Андреа Торніеллі, який на початку цього розділу запитував співрозмовника: «Чи можливе милосердя без визнання власного гріха?».

Слухати:

«Милосердя є, але якщо ти не бажаєш його прийняти… Коли ти не визнаєш себе грішником, це означає, що ти не бажаєш його прийняти, що ти не відчуваєш у цьому потребу, – відповів Святіший Отець. – Іноді можеш мати відчувати труднощі в тому, аби зрозуміти, що трапилося. Іноді можеш почуватися зневіреним, вважати, що підвестися неможливо. Або ж віддавати перевагу своїм ранам, ранам, спричиненим гріхом, поводячись як пес: лижучи свої рани. Це – недуга самозакоханості, яка веде до гіркоти. Існує також приємність у гіркоті, але це хвороблива приємність…».

За словами Папи, якщо не відштовхнемося від нашої нужди, якщо й далі будемо загубленими й не віритимемо у можливість отримати прощення, то все закінчиться зализуванням ран, які завжди залишатимуться відкритими й ніколи не гоїтимуться. «Ліки, натомість, існують, зцілення існує, вистачить лишень малого кроку в напрямку до Бога, чи принаймні прагнення його зробити. Вистачить найменшої щілини. Вистачить серйозно поставитися до свого стану», – наголосив він, додаючи, що важливим є також «зберігати пам’ять», тобто, пам’ятати, звідки ми походимо, чим ми є і не вважати себе самодостатніми.

У цьому контексті Святіший Отець пригадав про те, як свята Тереза Авільська перестерігала своїх співсестер від марнославства та почуття самодостатності. Коли вона чула, як хтось нарікав: «Мені вчинили те чи інше без жодної на те причини…», – вона відповідала: «Бог нехай звільнить нас від лихих причин. Не знаю чому, та, що не схотіла нести свого хреста, ще й досі перебуває у монастирі». «Жоден з нас, – пояснив Наступник святого Петра, – не може говорити про несправедливість, якщо замислиться над численними проявами несправедливості, яких він сам допустився перед Богом. Ми ніколи не повинні забувати про своє походження, про болото, з якого нас було витягнено, й це, насамперед, стосується богопосвячених осіб».

«А що Ви думаєте про того, хто постійно сповідається з одних і тих самих гріхів?» – запитував Андреа Торніеллі, на що Папа Франциск відповів: «Якщо під цим розуміти мало що не автоматичне повторювання списку, то я би сказав, що каяник не приготувався добре, не отримав доброї катехизації, не вміє зробити добрий іспит сумління і не знає про численні гріхи, які кояться, а тому й не зауважує їх…».

Святіший Отець зізнався, що йому дуже подобаються сповіді дітей, «тому що вони не є абстрактними». Вони розповідають все так, як було, іноді викликаючи посмішку, але є щирими і простими: кажуть, що вчинили те, що вчинили, і знають, що це був злий вчинок.

Якщо мова йде про повторюваність, що перетворюється у звичку, то це виглядає як неспроможність зростати у пізнаванні себе самих і Господа Бога. Це виглядає, як невизнання того, що маю гріх, що маю рани, які потрібно вилікувати. «Рутинна сповідь, – додав Папа, – є певною мірою прикладом хімчистки, який я наводив раніше». Але це стосується тих, які сповідаються, немовби відчитуючи формуляри…

Зовсім іншим випадком Святіший Отець називає ситуацію, коли людина падає у те саме прогрішення, страждає з приводу цього і постійно докладає зусилля для того, щоби підводитися. «Існує чимало смиренних людей, які сповідають зі своїх повторних упадків, – сказав він. – У житті кожної людини не є важливим ніколи не впасти на дорозі. Важливим є завжди підводитися, не залишатися на землі, зализуючи рани. Господнє милосердя завжди мені прощає, отож, завжди дає мені можливість розпочати все наново. Він любить мене з огляду на те, ким я є, бажає підвести мене та простягає мені Свою руку. Це також є завданням Церкви: допомогти людям відчути, що не існує таких ситуацій, з яких неможливо виборсатися, що доки ми живі, завжди існує можливість розпочати все заново, якщо лишень дозволимо Ісусові обійняти нас і простити».

Далі Папа розповів історію зі свого життя, коли він був ректором єзуїтської колегії та настоятелем парафії в Аргентині, згадуючи про одну жінку, що мала малих дітей, і яку покинув чоловік. Вона не мала постійної роботи, їй вдавалося знайти якісь принагідні підробітки лише на кілька місяців протягом року. Коли ж не було роботи, для того, щоб прогодувати дітей, вона, іноді, торгувала своїм тілом.

«Вона з упокоренням і далі приходила до церкви, а ми намагалися допомагати їй через Карітас. Пригадую, як одного дня, – розповідав Святіший Отець, – в період різдвяних свят, вона прийшла з дітьми до колегії та попросила, щоб покликали мене. Вона прийшла, щоб подякувати. Я думав, що це за продуктовий набір від Карітас, який ми їй надіслали. “Ви отримали його?” – запитав я. “Так, так, дякую також і за це. Але прийшла щоб, насамперед, подякувати за те, що Ви ніколи не переставали звертатися до мене словом ‘signora’ (пані)”, – відповіла вона».

Як зауважив Папа, це досвід, з якого вчимося, наскільки важливо «з делікатністю приймати того, хто перед тобою, не ранити його гідність». Для цієї жінки той факт що парох, хоч і здогадувався, чим вона займалася, коли не мала роботи, і надалі звертався до неї з пошаною, «був так само важливим, а може навіть більше, як і матеріальна допомога», яку їй давали.

У цьому контексті Андреа Торніеллі пригадав слова, які Святіший Отець сказав в одному інтерв’ю про осіб з гомосексуальною схильністю, що, мовляв, хто він такий, аби судити цих людей, якщо вони шукають Бога, та запитував про досвід сповідання таких осіб. Папа ще раз підкреслив, що Катехизм Католицької Церкви вчить, що таких людей треба приймати з тактовністю та уникати несправедливої дискримінації. «Насамперед, – сказав він, – мова йде про особу, в її цілості й гідності. А особу не можна визначати виключно з огляду на її сексуальні нахили: не забуваймо, що всі ми є улюбленими створіннями Господа Бога, адресатами Його безмежної любові. Я віддаю перевагу тому, щоб такі особи приходили до сповіді, щоб залишалися близькими до Бога, щоб існувала можливість спільної молитви. Їм можна порадити молитву, добру волю, вказати шлях та супроводжувати їх».








All the contents on this site are copyrighted ©.