Завершення Року богопосвяченого життя з Папою Франциском

«Богопосвячені особи покликані, насамперед, бути людьми зустрічі», – наголосив Папа Франциск під час проповіді на Святій Месі з нагоди ХХ Всесвітнього Дня богопосвяченого життя, яку він очолив в базиліці Святого Петра у Ватикані у вівторок, 2 лютого 2016 р., в урочистість Стрітення Господнього. Цього дня також відбулося завершення Року богопосвяченого життя, а богопосвячені особи відзначили свій ювілей в рамках Святого Року Милосердя. Урочисте богослуження розпочалося процесійною ходою зі свічками, в якій взяли участь богопосвячені особи, що представляли діла милосердя для тіла і душі, здійснювані представниками різних форм богопосвяченого життя в усіх куточках світу.

«Сьогодні перед нашими очима простий, смиренний і великий факт: Марія та Йосиф принесли Ісуса до Єрусалимського храму. Він є дитиною, як всі інші, але, одночасно, унікальною дитиною: Єдинородним Сином, Який прийшов задля всіх. Це Дитя принесло нам Божі милосердя й ніжність: Ісус – це обличчя Отчого милосердя. Саме цей образ Євангелія ставить перед нашими очима наприкінці Року богопосвяченого життя, прожитого з великим ентузіазмом. Він, немов ріка, тепер вливається у море милосердя, в це безмежне таїнство любові, яке досвідчуємо через надзвичайний Ювілей», – сказав Святіший Отець.

Зазначивши, що це свято називають «Стрітенням», адже євангельська розповідь говорить нам про різні зустрічі, Папа вказав на зустріч між «очікуванням» та «пророцтвом», представленими праведними Симеоном й Анною, та «новизною» і «сповненням», якими є Ісус. У цій Дитині «зустрічаються минуле, яке складається із пам’яті та обітниці, й майбутнє, сповнене надії». І в цьому, за словами проповідника, «можемо розгледіти початок богопосвяченого життя».

Як пояснив Наступник святого Петра, покликання не черпає спонуки із нашого проекту, але «від Господньої благодаті, що досягає нас через зустріч, яка перемінює життя». Адже той, хто «насправді» зустрів Ісуса, вже не може залишатися таким, як раніше, але «стає свідком, уможливлюючи таку зустріч для інших» та поширюючи «культуру зустрічі».

У світлі читання з Послання до Євреїв, Святіший Отець звернув увагу на те, що Ісус, аби вийти нам назустріч, розділив з нами наш стан. Він не спасав нас «ззовні», але розділив з нами життя та його трагедії. Богопосвячені особи, всі форми посвяченого життя, «покликані бути конкретним і пророчим знаком цієї Божої близькості», відповідно до своїх харизм, перебуваючи «у постійному стані місії».

Далі Папа зауважив, що євангелист розповідає, що Ісусові «батько і мати дивувалися тому, що говорилося про нього». «Також і ми, як християни і як богопосвячені особи, є хранителями здивування. Здивування, яке вимагає завжди бути оновленим: остерігаймося звички у духовному житті, остерігаймося затвердіння наших харизм у формі абстрактних доктрин», – перестеріг Глава Католицької Церкви, наголосивши, що харизми не є музейними експонатами, але плодом відкритості засновників на спонуки Святого Духа, які не боялися забруднити руки і були готові вирушити до «географічних та екзистенційних периферій».

«Врешті, від сьогоднішнього свята вчимося переживати вдячність за зустріч з Ісусом і за дар покликання до богопосвяченого життя», – вів далі Святіший Отець, вказуючи на Євхаристійний вимір та зауваживши: «Як же прекрасно зустріти щасливі обличчя богопосвячених осіб, можливо, вже похилих віком, як Симеон і Анна, але задоволених і сповнених вдячності за своє покликання. Цим словом можна підсумувати все те, що ми пережили протягом цього Року богопосвяченого життя: вдячність за дар Святого Духа, який завжди надихає Церкву різними харизмами».