Папа: Надія на Боже милосердя – це прекрасно

Надія на Боже милосердя відкриває горизонти та вчиняє нас вільними, в той час, як надмірна суворість людей Церкви чинить чимало лиха. Такими думками Папа Франциск поділився під час ранкової Святої Меси у понеділок, 14 грудня 2015 р., коментуючи старозавітну розповідь про пророка Валаама та євангельський уривок, в якому розповідалося про недовіру старшин народу до Ісуса.

Під час подорожі вибраного народу до обітованої землі один з царів послав пророка Валаама проклясти Ізраїля. Під час мандрівки йому явився ангел, і не зважаючи на вади та гріхи, пророк перемінив своє серце та замість проклясти, поблагословив його. А це тому, що відкрив своє серце, навернувся, отож, мав здатність «бачити далеко вперед, бачити істину». За словами Святішого Отця, той, хто має добру волю, той «бачить істину», а ця істина «приносить надію».

«Надія – це та християнська чеснота, яку ми маємо, немов великий Божий дар, що дає нам змогу поглянути вдалечінь, виходячи за межі проблем, болю, труднощів та наших гріхів», – сказав проповідник, додаючи: «Коли стою перед людиною, яка має цю чесноту надії та переживає важкі хвилини свого життя – чи то хвороба, чи хвилювання за свого сина, доньку або когось з родини, чи ще щось такого – завдяки цій чесноті вона навіть серед болю має проникливий погляд, свободу, яка дозволяє завжди сягнути поглядом за межі цього».

Як зауважив Папа, це і є надія, «пророцтво, яке Церква нам сьогодні пропонує». Адже існує потреба в «людях надії», яка відкриває горизонти. Вона є «вільною» та «завжди знаходить спосіб зарадити ситуації».

Ісус зустрічав на своєму шляху законовчителів, які ставили Йому підступні запитання. За словами Святішого Отця, це були люди «замкнені у своїх розрахунках», «невільники своєї зашкарублості». І в той час, як надія «облегшує серця», людські розрахунки їх «зачиняють», «позбавляють свободи». Вони були «законовчителями», але «їхнє знання не спасло їх».

«Наскільки прекрасною є свобода, великодушність, надія чоловіка чи жінки Церкви, наскільки гидкою та шкідливою є зашкарублість чоловіка чи жінки Церкви, клерикальна суворість, в яких немає місця для надії, – підкреслив Папа. – У цьому Році Милосердя доступні дві дороги: шлях того, хто покладає надію на Боже милосердя, знаючи, що Бог є Батьком, що Бог завжди й усе прощає, що десь за межами пустелі чекають Отчі обійми та прощення, і дорога тих, які замикаються у своєму поневоленні, у своїй суворості, нічого не відаючи про Боже милосердя».