Папа Франциск про дбання про спільний дім (21)

Роздумуючи у третьому розділі енцикліки «Славен будь» над темою «Людський корінь екологічної кризи», Папа Франциск, пропонує, серед іншого, задуматися над наслідками сучасного антропоцентризму, який стверджує, що центром всесвіту є людина. Він зазначає, що викривлений антропоцентризм відкриває шлях для викривленого стилю життя.

Посилаючись на Апостольське напоумлення «Радість Євангелія», Святіший Отець підкреслює, що наша епоха позначена «практичним релятивізмом», який є «небезпечнішим від доктринального». «Коли людина ставить саму себе у центрі, – пише він, – це веде до того, що вона надає абсолютну першість своїм кон’юнктурним інтересам, а все інше стає відносним. Отож, не слід дивуватися тому, що поряд із всюдиприсутністю технократичної парадигми та поклонінням необмеженій людській могутності, в особах розвивається такий релятивізм, згідно з яким є неважливим все, що не служить безпосереднім особистим інтересам» (122).

«Культура релятивізму, – додає Глава Католицької Церкви, – це та ж сама патологія, яка спонукає одну людину використовувати іншу, ставлячись до неї, як до якоїсь речі, присушуючи її до примусові праці чи зводячи в рабство задля боргів. Це та сама логіка, яка веде до сексуального визискування дітей чи відкинення похилих віком, що не служать для власних інтересів». Тією логікою керуються ті, що пропонують дозволити «невидимим силам ринку» регулювати економіку, адже «шкоду, завдану людям та природі, неможливо уникнути».

«Якщо не існує об’єктивних істин, ні стабільних принципів, поза задоволенням власних прагнень та безпосередніх потреб, то які обмеження можуть існувати для торгівлі людьми, для організованої злочинності, торгівлі наркотиками, чорного ринку закривавлених діамантів та хутра тварин, яким загрожує вимирання?» – запитує Папа, додаючи, що у такому контексті годі й думати, що «вистачить політичних програм чи сили закону», щоб уникнути таких стилів поведінки, які нищать довкілля. Адже коли не визнаються «об’єктивні істини та загальні принципи», то закони будуть тлумачитися як «довільно накинуті» і як «перешкоди, які потрібно уникати» (123).