Папа подякував Єзуїтській Службі Біженців за гуманітарне служіння та освітню діяльність

Дати дітям можливість сісти за шкільну парту – це найкращий подарунок, адже можливість освіти дає біженцям щось більшого, ніж просто виживання, допомагаючи підтримувати живою надію, вірити в майбутнє та будувати плани. На це звернув увагу Папа Франциск, приймаючи у суботу, 14 листопада 2015 р., делегацію Єзуїтської Служби Біженців, з нагоди 35-річчя цієї організації, заснованої 1980 року тодішнім Генеральним Настоятелем Товариства Ісусового о. Педро Аррупе. В аудієнції взяла участь також група біженців.

Глава Католицької Церкви зауважив, що «явище вимушеної міграції сьогодні драматично зросло», а згідно з оцінками ООН, у всьому світі нараховується до 60 мільйонів біженців, «найбільша кількість з часів другої світової війни». «За цими статистиками, – додав він, – стоять конкретні люди, кожен зі своїм іменем, обличчям та історією, з власною невід’ємною гідністю Божої дитини».

«Рішення бути присутніми там, де в цьому є найбільша потреба, в зонах конфлікту й пост-конфлікту, дала вам міжнародне визнання задля того, що ви є близькими до людей, навчаючись від них, як найкраще їм послужити», – вів далі Святіший Отець, звернувши окрему увагу на один з «особливо важливих аспектів» цієї діяльності, яким є «освітнє служіння». Адже можливість сісти за парту – «найкращий подарунок», який можна зробити дітям, а кінцевою метою таких програм є «допомогти біженцям зростати у вірі в себе самих, максимально здійснити потенціал, влитий у їхні серця й вчинити їх здатними захищати свої права».

«Для дітей, змушених емігрувати, школи є простором свободи. У класах вони перебувають під опікою вчителів та захищені. Хоча, на жаль, знаємо, що ті, які сіють насильство, не щадять у своїх нападах також і школи», – сказав Папа, вказуючи і на те, що шкільні класи є також місцем взаємоподілу, зокрема, «з дітьми відмінних культур, народностей та релігій», де панує порядок, в «якому діти можуть знову почуватися “нормальними” а батьки – щасливими».

Як зауважив Глава Католицької Церкви, освіта дає наймолодшим біженцям можливість «відкривати своє справжнє покликання та розвивати його потенціал», в той же час, сьогодні «надто багато дітей та молодих біженців не отримують якісної освіти». Тому він склав особливу подяку всім волонтерам та доброчинцям, які приєдналися до ініціативи «Глобальна Освіта», започаткованої Єзуїтською Службою Біженців, яка ставить собі за мету під час Ювілею Милосердя допомогти черговим 100 тисячам юних біженців піти до школи, та огорнути своєю опікою багатьох інших.

***

Вражений трагічним становищем в’єтнамських біженців, які внаслідок війни покидали свою батьківщину на човнах, тодішній Генеральний Настоятель Товариства Ісусового о. Педро Аррупе, ТІ, колишній місіонер в Японії, де пережив атомне бомбардування Нагасакі, 35 років тому звернувся до співбратів-єзуїтів в усьому світі із закликом поспішити на допомогу тим, «про кого ніхто не дбає». Так постала Єзуїтська Служба Біженців (Jesuit Refugee Service), – католицька гуманітарна організація, яка тепер діє у понад 50 країнах світу, надаючи допомогу сотням тисяч біженців, в'язнів, переслідуваних. Єзуїтська Служба Біженців діє, переважно, в регіонах збройних чи етнічних конфліктів, а також кризових ситуацій.

В Україні притулок Єзуїтської Служби Біженців діє у Львові. Він невеликий і розрахований на понад 20 осіб. Зазвичай, гостей у ньому з півтора десятки. Тут знаходять притулок люди, які з різних причин були змушені залишити свої країни в пошуках кращого життя. Більшість з цих біженців походять з країн, де постійно тривають збройні конфлікти. На час, коли держава вирішує їхню долю, тут їм надають прихисток та юридичний захист.

Отці Єзуїти в Україні здійснюють гуманітарне служіння свого Ордену, посвячуючись справам благодійності та милосердя, проведенню активної добродійної діяльності серед хворих, малозабезпечених, дітей, мігрантів та інших незахищених верств населення. Релігійно-духовна, добродійна, культурно-освітня та міжнародна діяльність розвивається в рамках традицій католицької Церкви, допомагаючи незалежно від віросповідання чи національної приналежності, в дусі терпимості до віруючих і невіруючих.

Одним із напрямків діяльності є допомога в поверненні на батьківщину та реінтеграції в суспільство мігрантів-заробітчан, яким не пощастило на чужині, адже чимало з них залишаються без засобів на проживання, втрачають здоров'я чи опускаються на дно суспільства.