Папа Франциск про дбання про спільний дім (16)

«Чому у цей документ, звернений до всіх людей доброї волі, вставлено розділ, який стосується постулатів віри?» – таким запитанням Папа Франциск розпочинає другий розділ енцикліки «Славен будь», який має назву «Євангеліє створіння», пояснюючи, що «наука та релігія, які пропонують відмінні підходи до дійсності, можуть входити в інтенсивний діалог, продуктивний для обох сторін» (62). Цей розділ завершується спробою поглянути на довколишній світ «поглядом Ісуса».

Святіший Отець звертає увагу на той факт, що Ісус доповнює біблійну віру в Бога-Творця вірою у Бога-Отця, заохочуючи учнів розпізнавати батьківські взаємини Бога з усіма створіннями, вказуючи на їхню важливість в Господніх очах. Він міг запрошувати інших «бути уважними до краси, присутньої у світі», тому що Сам «перебував у постійному контакті з природою». А через споглядання властивостей природи, притчами пояснював справи Божого Царства (96-97).

Ісус жив у повній гармонії зі створінням, чим також викликав подив оточуючих: «Хто він такий, що навіть вітри йому коряться», – запитували учні після припинення бурі на озері. Папа також зауважує, що Ісус не був «аскетом, відокремленим від світу чи ворогом приємних у житті речей», був далеким від філософських течій, які «зневажали тіло, матерію та речі цього світу». «Однак, – додає Глава Католицької Церкви, – цей нездоровий дуалізм мав великий вплив на деяких християнських мислителів, які протягом історії викривили Євангеліє». Святіший Отець підкреслює, що більшу частину Свого життя Ісус провів, працюючи власними руками, в щоденному контакті із створеною Богом матерією. Таким чином Він «освятив працю та надав особливої цінності нашому дозріванню» (98).

Підсумовуючи, Папа Франциск пригадує, що «християнське розуміння дійсності, призначення всього створіння, проходить через таїнство Христа, Який присутній від самого початку всього створеного». Про це читаємо у повчаннях святого Павла та у вступі до Євангелії від Івана, де також стверджується, що logos – Слово, яким постало все створіння, «стало тілом», включившись у сотворений всесвіт, розділивши його долю. Новий Завіт також говорить про воскреслого та прославленого Христа, присутнього в усьому створінні Своїм вселенським пануванням. Тому, «створіння цього світу вже не представлені, як чисто природна дійсність, тому що Воскреслий їх таємничо огортає та спрямовує до повноти» (99-100).