Папа Франциск про дбання про спільний дім (14)

«Чому у цей документ, звернений до всіх людей доброї волі, вставлено розділ, який стосується постулатів віри?» – таким запитанням Папа Франциск розпочинає другий розділ енцикліки «Славен будь», який має назву «Євангеліє створіння», пояснюючи, що «наука та релігія, які пропонують відмінні підходи до дійсності, можуть входити в інтенсивний діалог, продуктивний для обох сторін» (62).

Представляючи біблійну концепцію про створення людини на Божі образ і подобу, Святіший Отець підкреслює, що не слід забувати про те, що кожне створіння має своє завдання і жодне з них не є зайвим. «Увесь матеріальний всесвіт, – пише він – це мова Божої любові, Його безмірної любові до нас». Зрештою, історія «приязні» кожного з нас із Творцем «розвивається у географічному просторі, який стає дуже особистим знаком, так що кожен із нас зберігає у своїй пам’яті місця, спогад про які зігріває душу» (84).

У наступних пунктах цієї частини енцикліки можемо зауважити ще одну особливість цього документу: Єпископ Риму часто посилається на доробок своїх співбратів у єпископстві з усього світу. Так, роздумуючи над тим, що Господь Бог написав чудесну книгу, «літерами в якій є різноманіття створінь, присутніх у всесвіті», він цитує документи Канадського, Японського та Бразильського єпископатів.

Папа підкреслює, що споглядання створіння дає нам змогу «завдяки кожній речі відкривати якесь повчання, яке нам бажає передати Бог», та цитуючи свого попередника святого Івана Павла ІІ, зазначає, що «поряд з об’явленням у точному значенні цього слова, що вміщене у Священних Писаннях, існує також божественний прояв у сяйві сонця та в надходженні ночі» (85).

«Цілісність всесвіту, з його різноманіттям взаємин, якнайкраще виявляє невичерпне багатство Бога», – пише далі Святіший Отець, підкреслюючи, що важливість та значення будь-якого створіння легше зрозуміти тоді, коли споглядати його «в цілісному Божому задумі». А коли зауважуємо «Божий відбиток» у всьому, що існує, «серце відчуває бажання адорувати Господа за всі Його створіння та разом з ними», як співав святий Франциск: «Славен будь, о мій Господи, з усіма Своїми створіннями…» (86-87).

Але крім виявлення Бога, природа є також місцем Його перебування. У кожному створінні мешкає «Його животворний Дух». Відкриття цієї присутності спонукає нас до розвитку так званих «екологічних чеснот». «Але коли це кажемо, – підсумовує Святіший Отець четверту частину другого розділу, – не слід забувати, що існує також безмежна віддаль, що речі цього світу не посідають Божої повноти. В протилежному випадку ми не зробимо нічого доброго створінням, адже не розпізнаємо їхнього надежного й справжнього місця, неслушно вимагаючи від них те, чого вони у своїй незначності не можуть нам дати» (88).