Папа до богопосвячених осіб: Євангелізація – свідчення живого Христа!

Що спонукало юного Хорхе Берґольйо стати ченцем та священиком? Чого сьогодні Церква очікує від богопосвячених осіб і куди їх посилає? Як зберегти первісний запал та не піддатися посередності? Такими були запитання, які Папі Францискові від імені 5000 учасників з’їзду молодих богопосвячених осіб поставили бр. П’єр з Сирії, сестра Мері з Індії та сестра Сара з Іспанії, яка прочитала запитання від контемплятивної монахині.

Саме з останнього запитання Святіший Отець розпочав свій діалог з молодими богопосвяченими особами, зустрічаючись з ними у четвер, 17 вересня 2015 р., вранці, в залі Павла VI у Ватикані. Він наголосив, що існує два види свободи: та, що походить від Святого Духа і та, що походить від світу, а Господь кличе до «свободи, яка поєднується з вірністю та свідченням». Отож, закликає не до виключно неухильного виконання правил, як це чинили фарисеї в часах Ісуса, що є «особистим егоїзмом», але до «відкритості, до відкритого серця та спільнотного діалогу». Папа зазначив, що наш час можна назвати «культурою тимчасового», яка також закралася і до Церкви, і до монастирських мурів. Їй слід протиставити «культуру остаточного», за прикладом Бога, Який «остаточно послав Свого Сина у світ».

Відповідаючи на питання про євангелізацію, Папа зазначив, що це не прозелітизм і не старання когось переконати, але «свідчення того, що Ісус Христос є живий». А це слід чинити своїм життям, бо для цього не вистачить зробити курси з євангелізації. «Якщо твоє серце палає з любові до Ісуса Христа, ти – чудовий євангелізатор. Але якщо не палає, якщо зважаєш лише на організаційні справи, які хоч і важливі, але другорядні, то ні», – зауважив він.

Говорячи ж про покликання, Папа звернув увагу на такі аспекти, як близькість та пам’ять. Наслідування Ісуса «зблизька» потребує також взаємної близькості між посвяченими особами і близькості з Божим людом, з його проблемами. Ключовим також є пам’ятати «про мить свого покликання» і в хвилинах труднощів та спокус повертатися до «джерел покликання». А тим, що особисто його захопило в Євангелії та в постаті Ісуса, спонукавши піти за Ним, Святіший Отець назвав Його близькість: «Господь ніколи мене не залишав, навіть у найгірші хвилини».