Папа Франциск про дбання про спільний дім (7)

«Про те, що діється в нашому домі», – таку назву має перший розділ соціальної енцикліки Папи Франциска «Laudato si’» (Славен будь), яка присвячена проблемам людини і довкілля. Як підкреслює автор, богословські чи філософські роздумування залишатимуться пустодзвоном, якщо забракне співставлення із актуальним контекстом. Саме тому, у першу чергу потрібно «коротко розглянути те, що діється у нашому спільному домі» (п. 17).

Роздумуючи над проблемами, пов’язаним із втратою біорізноманітності, Святіший Отець зауважує, що коли вивчається вплив на довкілля якоїсь економічної ініціативи, то, зазвичай, до уваги беруться наслідки для ґрунту, води, повітря, «але не завжди включається уважне вивчення впливу на біорізноманітність, так, ніби втрата деяких видів чи груп тварин або рослин не мала би жодного значення». Спорудження доріг, водойм, гребель, тощо, іноді оволодівають звичним середовищем тварин, чинячи перешкоди для їхнього переміщення та сезонної міграції, що загрожує зникненням деяким видам. І лише «в небагатьох країнах» зустрічаємо спроби якось цьому зараджувати. Загроза зникнення виникає й тоді, коли «деякі види визискуються в комерційних цілях», але не завжди приділяється належна увага вивченню їхнього відтворення (п. 35).

Папа пригадує, що дбання про екосистеми «вимагає погляду, який виходить за межі негайного», адже коли «шукається виключно швидкого і легкого економічного прибутку», то ніхто насправді не цікавиться їхнім збереженням. «Однак, – наголошує він, – шкода, завдана егоїстичним недбальством, у перспективі є набагато більшою від користі, яку можна отримати» (п. 36).

«Деякі країни зробили поступ в ефективному збереженні визначених місць та зон – на землі та в океанах – де заборонено будь-яке втручання людини, яке може змінити їхні риси чи викривити первісну структуру», – визнає Глава Католицької Церкви, пригадуючи про те, що існують місця, які вимагають «особливого дбання з огляду на їхню надзвичайну важливість для всесвітньої екосистеми» (п. 37).

Як приклад, Святіший Отець наводить «легені планети, багаті біорізноманітністю», як Амазонка чи річковий басейн Конго, великі водоносні пласти та льодовики. Важливість цих місць для майбутнього людства «є добре відомою». Тому «гідним похвали є заанґажування міжнародних та громадських організацій, які підвищують усвідомлення населення щодо цієї проблематики і співпрацюють у вирішальний спосіб, також застосовуючи законні механізми тиску, змушуючи кожен уряд виконувати свої властиві обов’язки, які неможна перекладати на інших, щодо збереження довкілля та природніх ресурсів своєї країни, не оглядаючись на неоднозначні місцеві чи міжнародні інтереси» (п. 38).

Папа також звертає увагу на відсутність належного вивчення наслідків таких явищ, як заміна дикої флори штучно висадженими лісами чи осушення болотистих місцевостей з метою сільськогосподарського використання, що призводить до втрати біорізноманітності. Викликає занепокоєння зникнення мангрових лісів на тропічних побережжях (п. 39).

Різним водним формам життя в ріках, озерах, морях та океанах, які живлять «значену частину населення світу», загрожує «неконтрольований вилов рибних ресурсів», як також «селекційна риболовля», наслідком якої є викидання у сміття значної частини виловлених видів. Існує також загроза для організмів, «на які ми не звертаємо уваги», як от деякі форми планктону, «що становлять важливу ланку морського ланцюга живлення, від якої, по-суті, залежать види, які використовуються для живлення людини» (п. 40).

Наслідком забруднення, яке потрапляє в море, є знищення коралових рифів, які з огляду на різноманітність видів, що в них мешкають, можна порівняти із наземними лісами. Ситуація погіршується підвищенням температури води в океанах. «Усе це, – зазначає Святіший Отець, – допомагає нам зрозуміти, як певна дія щодо природи може мати наслідки, яких ми відразу не зауважуємо», і що багато ресурсів здобуваються «ціною знищення, яке врешті-решт сягає океанських глибин». Тому, існує необхідність належного інвестування у дослідження з метою кращого зрозуміння поведінки екосистем. «Оскільки всі створіння пов’язані між собою, кожне з них має бути належно оцінене з любов’ю та подивом, бо всі ми сотворені істоти потребуємо одні одних» (пп. 41-42).