Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (62)

Чергові уривки з книжки «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», в якій вміщено конференції про християнське виховання, які кардинал Хорхе Маріо Берґольйо – теперішній Папа Франциск – виголосив у столиці Аргентини 1999 року.

«Етична позиція, яка проростає із свободи, становить передумову буття народом», – пише кардинал Берґольйо (теперішній Папа Франциск) у книжці «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн».

Він знову повертається  до епічної поеми «Мартін Ф’єрро», опублікованої 1872 року поетом Хосе Ернандесом. У ній оспіваний ґаучо Мартін Ф’єрро, – кінний пастух в пампах, народний герой, який втілює в собі найвище уявлення народу про себе самого. А в основних моментах його досвід, що є досвідом окремої людини, зводиться до степеня всенародного досвіду.

Як майже кожна народна розповідь, також і «Мартін Ф’єрро» починається з розповіді про «первісний рай». Описує ідилічну дійсність, в якій ґаучо живе згідно із спокійним ритмом природи, оточений любов’ю, задоволено і спритно працюючи, розважаючись у колі своїх друзів. Він інтегрований в простий і людяний спосіб життя.

«На що це все вказує? – запитує архиєпископ Буенос-Айресу. – Насамперед, варто зауважити, що автор не був спонуканий певного роду ностальгією за «втраченим раєм». Описування на початку ідеальної ситуації є нічим іншим, як представленням самого ідеалу. Цінність, яку він намагається сформувати, не полягає в минулому, у «витоках», але в майбутньому, у задумі.

Йдеться про те, щоб «зробити кінець початком», а це глибоко біблійна та християнська ідея.   Напрямок, в якому хочемо спрямувати наше співжиття, вказує кардинал Берґольйо, буде змушений враховувати модель суспільства, яке прагнемо сформувати, тобто з його «телостипом». Тут автор вживає власний неологізм – телостип, що походить від двох грецьких слів τέλος «телос» – кінця, цілі, мети та τύπος «типос» – зразка, моделі.

В цьому полягає особливість кожного народу, підкреслює він, додаючи, що це не означає ігнорування біологічних, психічним та психосоціальних факторів, які впливають на наші рішення. Не можемо уникнути спадковості, яку ми отримали. В негативному сенсі – це обмеження, обумовлення, баласти, але існує також і позитивний сенс, який дозволяє нам нестив душі, інтегрувати, додавати наставлення, позиції, пріоритети, які створювались протягом історичного часу.

Однак, у християнській перспективі, (і в цьому полягає один із внесків християнства в людство в його сукупності), є спроможність оцінити те, що нам було дано, тобто існує в людині, і не може бути інакше, як і те, що випливає з її свободи, відкритості до нового, остаточного в її дусі, що є виміром трансцедентності, завжди згідно з потенційністю отриманого дару.