Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (60)

У минулій передачі, далі читаючи книжку «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», в якій вміщено конференції про християнське виховання, виголошені архиєпископом-митрополитом Хорхе Маріо Берґольйо – теперішнім Папою Франциском,  у розділі: «Народ – це нерозривність спільної історії». Йшлося про маловідому в Україні епічну поему «Мартін Ф’єрро», опублікованою 1872 року аргентинським поетом Хосе Ернандесом. В поемі оспіваний ґаучо – кінний пастух-наїзник в пампах–  Мартін Ф’єрро, народний герой, який втілює в собі найвище уявлення народу про себе самого.

Як було сказано, також і для нас може бути корисним історичний досвід далекої Аргентини, формування її національної ідентичності. Кардинал Берґольйо пише: «Нам властива небезпечна тенденція вважати, що все починається сьогодні, від нас, забуваючи, що ніщо не народжується з гарбуза, ані не падає з неба, немов метеорит. Якщо ми не навчимось признати і прийняти як наші власні помилки й успіхи минулого, які започаткували позитивні та негативні аспекти сучасності, ми будемо приречені на постійне повторення того ж самого. Що більше, якщо перериваємо наш зв’язок з минулим, то це ж саме робимо також і з майбутнім. Коли оглянемось навколо, то побачимо заперечення минулого, абсолютну відсутність відповідальності стосовно майбутніх поколінь, погорду, з якою ставились до всього існуючого, навіть до людської істоти».

Ми живемо у часі й просторі. Кожне покоління потребує попередніх і зобов’язане перед тими, які прийдуть після нього. «Це, великою мірою, означає бути народом – бачити себе продовжувачами зусиль багатьох людей, які вже дали все, що могли, бачити себе будівничими спільного дому для тих, що прийдуть після нас, – вказує кардинал Берґольйо. – Нам, що стали мешканцями «глобалізованого світу», Мартін Ф’єрро може допомогти «приземлитись», обмежити цю глобалізацію, наново переосмислити історію людей, які будували націю. Приймаючи за свої їхні ідеали, або, можливо, критикуючи, запитуючи нас самих про причини їхніх успіхів чи невдач, щоб прямувати вперед як народ».

І наш народ має таких ідеалізованих героїв, що є символом національної ідеї, героїв, особистий досвід яких зводиться до степеня всенародного досвіду, як наприклад козак Мамай. Потрібно і нам серйозно і докладно переосмислити їхню історію, усвідомлюючи нашу ідентичність, щоб спільно прямувати вперед як народ.z