«Хто вірує – той ніколи не самотній». Читання з енцикліки про віру (22)

«Віра і родина», – таку назву має другий підпункт четвертого розділу енцикліки «Світло віри», що присвячений роздумам про вплив віри на різні аспекти життя людини. Роздумуючи над впливом віри на середовище, в якому живе людина, Папа пригадує, що «першою сферою, в якій віра просвічує місто людей, є родина». «Маю на увазі, насамперед, – уточнює автор, – постійний союз між чоловіком та жінкою у подружжі».

Такий союз зроджується з любові, яка є знаком і виявом присутності Божої любові, із прийняття краси відмінності статей, «завдяки якій подружня пара може стати одним тілом і здатна породити нове життя», що також є «проявом доброти Творця, Його мудрості і задуму любові». «Ґрунтуючись на цій любові, чоловік та жінка можуть обіцяти одне-одному взаємну любов у жесті, який включає все життя та пригадує численні ознаки віри. Обіцяти любов назавжди можна лише відкривши задум, більший від своїх проектів, який підтримує нас і дозволяє віддати усе майбутнє любленій особі. Далі віра допомагає в усій глибині й багатстві збагнути народження дітей, тому що допомагає розпізнати в ньому любов Творця, Який дарує та ввіряє нам таїнство нової особи» (п. 52).

Далі автор вказує на те, що віра «супроводжує всі етапи життя». У дитинстві діти вчаться довіряти любові своїх батьків, тому «важливо, щоб батьки розвивали спільне практикування віри в сім’ї та супроводжували дозрівання віри дітей». Молодь, «яка переходить через дуже складний, багатий і важливий для віри етап життя» повинна відчувати «уважність родини та церковної спільноти на своєму шляху зростання у вірі». У цьому контексті Папа пригадує досвід Всесвітніх днів молоді, під час яких «усі ми бачили, як молодь виявляє радість віри, зобов’язання жити дедалі стійкішою та великодушнішою вірою». Адже молодь «має прагнення великого життя», і саме зустріч з Христом і прийняття проводу Його любові «розширяє горизонти життя».

«Віра, – підсумовує Святіший Отець, – не є сховком для несміливих людей, але – розширенням горизонтів життя. Вона допомагає відкрити великий заклик, покликання до любові і гарантує, що ця любов гідна довір’я, що варто їй віддатися, тому що її основа – у вірності Бога, сильнішій від будь-якої нашої слабкості» (п. 53).