Папи миру. Спадщина святих Івана ХХІІІ й Івана Павла ІІ та Папа Франциск (33)

Римські Архиєреї ХХ століття, зокрема, канонізовані Папою Франциском святі Іван ХХІІІ та Іван Павло ІІ, були авторами безпрецедентних кроків на міжнародній арені, які навіть змінювали хід історії. Сьогодні на цій же стежці бачимо їхнього наступника.

Неділя 1 вересня 2013 року для тих, які перед полуднем поспішали на площу Святого Петра у Ватикані, щоби помолитися традиційну Богородичну молитву «Ангел Господній» здавалася звичайним днем. Десятки тисяч римлян та паломників збиралися для того, аби почути слова Папи, обраного півроку перед тим. Про те, що трапиться щось надзвичайного, почали підозрівати журналісти, акредитовані при Ватиканському прес-центрі, оскільки заздалегідь не отримали тексту з промовою Святішого Отця, який, зазвичай, їм давали півгодини перед початком, щоб приготуватися до ефіру.

І ось опівдні у вікні робочого кабінету Апостольського палацу з’явився Папа Франциск. «Дорогі браття і сестри, доброго дня!», – прозвучало звичне привітання, але голос Святішого Отця звучав якось по-особливому. А далі прозвучала одна з насиченіших і проникливіших промов від початку його понтифікату, що мала неабиякий відгомін у світі, змінивши біг міжнародних подій.

«Сьогодні, дорогі брати й сестри, бажаю стати виразником волання, що зі зростаючою тривогою підноситься з кожного кінця землі, від кожного народу, із серця кожної людини, від єдиної великої родини, якою є людство: це – волання миру! Волання, яке наголошує: ми прагнемо мирного світу, бажаємо бути чоловіками та жінками миру, бажаємо, щоб у нашому суспільстві, позначеному поділами й конфліктами, спалахнув мир, щоб ніколи не було війни! Ніколи! Мир – надто цінний дар, який потрібно оберігати та поширювати», – сказав Папа Франциск, зазначаючи, що він з глибоким переживанням слідкує за конфліктами «на цій нашій землі», але того дня його серце було «особливо зранене» тим, що відбувалось у Сирії.

У контексті оголошеної підготовки до бомбардувань урядових військ після того, як ними було застосовано хімічну зброю, Святіший Отець закликав до миру, закликав докласти всі можливі зусилля для того, щоб відновити шлях діалогу та переговорів.

«Звертаюся із рішучим закликом до миру, закликом, який випливає з мого нутра! Скільки-ж то страждання і руйнувань, скільки болю принесло та приносить застосування зброї у цій змордованій країні, особливо, серед цивільного й невинного населення! Подумаймо про те, скільки дітей не зможуть побачити світла майбутнього! З особливою рішучістю засуджую застосування хімічної зброї», – наголосив він, додаючи, що в нього перед очима й досі стоять жахливі картини минулих днів, а тому він пригадує, що «існує Божий суд та суд історії над нашими діями, від якого неможливо втекти! Ніколи застосування насильства не приведе до миру. Війна призиває війну, насильство призиває насильство!»

Папа закликав конфліктуючі сторони прислухатися до голосу свого сумління, а не закриватися в особистих інтересах, а міжнародну спільноту – невідкладно докладати всіх можливих зусиль для сприяння мирним ініціативам, що ґрунтуватимуться на діалогові та переговорах, а також забезпечити надання гуманітарної допомоги постраждалим «від цього жахливого конфлікту».

У цьому контексті Святіший Отець оголосив безпрецедентну ініціативу: «Тому, браття й сестри, я постановив проголосити в усій Церкві наступного 7 вересня, в навечір’я свята Різдва Пречистої Діви Марії, Цариці Миру, день посту і молитви за мир у Сирії, на Близькому Сході та в усьому світі, – сказав він. – А також запрошую приєднатися до цієї ініціативи, у спосіб, який вважатимуть найвідповіднішим, братів християн-некатоликів, визнавців інших релігій та всіх людей доброї волі. Тут, на площі Святого Петра, 7 вересня, від 19:00 до 24:00, ми об’єднаємося в молитві та в дусі покути, щоби благати у Бога цього великого дару для улюбленого сирійського народу, та для всіх ситуацій конфліктів й насильства у світі. Людство має потребу в тому, щоб побачити жести миру й почути слова надії та миру». Завершуючи своє звернення, Папа закликав вірних просити у Пречистої Діви Марії «допомагати нам відповідати на насильство, конфлікти та на війну силою діалогу, примирення та любові».

В період, коли виникла загроза поширення сирійського конфлікту на міжнародну площину, Глава Католицької Церкви запропонував ініціативу, яка відповідала засобам Церкви. Напередодні, 31 серпня, він провів нараду із керівниками ватиканської дипломатії, щоб обговорити «можливі ініціативи Святого Престолу».

День молитви, проголошений Папою, став подією, яка мала всесвітній резонанс. Численні політики, представники світу культури, мистецтва, спорту, неурядові організації та різні асоціації, релігійні провідники відгукнулися на цей заклик. Також і Ахмед Бадреддін Хассу, Великий муфтій Сирії, глибоко вражений словами Єпископа Риму, заявив про свій намір прибути 7 вересня на площу Святого Петра.

Подальші події підтвердили, що ця ініціатива Папи Франциска мала велике відлуння, ожививши також дипломатичну діяльність, яка на той час здавалася приспаною і готовою з усім миритися. Політика і дипломатія з новою рішучістю почали діяти на користь спільного блага і в згаданому конкретному випадку вдалося досягнути порозуміння щодо знищення хімічної зброї в Сирії без подальшого загострення конфлікту. Чисто релігійна ініціатива Святішого Отця стала поштовхом для відповідної належної політичної діяльності. Йдучи слідами своїх святих попередників, Папа Франциск спонукав усіх заанґажуватися до величної і благородної справи будування миру.

Наш світ і далі є свідком конфліктів і кровопролиття. Жахіття війни несподівано прийшли й на українську землю. Й у цьому контексті також бачимо старання Наступника святого Петра та Святого Престолу на користь справи миру. Про їх успішність чи поразку тепер годі судити, поки не стане відомим те, що поки зо перебуває під грифом секретності з огляду на дипломатичну доцільність. Але безсумнівними залишаються щирість і наполегливість Папи Франциска та його співробітників у закликах і конкретних діях на користь миру та для підтримки тих, які страждають від збройних конфліктів.

___________________________________

За матеріалами: Fabrizio Nina, Gasparroni Fausto, “I papi della pace. L'eredità dei santi Roncalli e Wojtyla per papa Francesco”, Rizzioli 2014.