Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (50)

В книжці «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн» архиєпископ Буенос-Айреса, кардинал Берґольйо (теперішній Папа Франциск), запитує, що ж робити, щоб католицькі вихователі змогли бути послідовними у словах і фактах, щоб  вміли привернути вірогідність людській комунікації та докладали зусиль до того, щоб їхні вихованці уміли знайти основні впевненості серед моря релятивізму та фрагментарності? І сам дає відповідь, вказуючи, що для того, щоб це здійснити, потрібно, так би мовити, «запустити в рух» два виміри, які потребують постійної інтеграції, а саме: збільшити здатність нашого серця до служіння ближнім і дедалі більше розвивати здібності «професіоналів виховання», якими є католицькі вчителі та виховники. Це, за словами кардинала Хорхе Маріо Берґольйо, з одного боку –завдання «серця», а з іншого – інтелектуальне. І ці два завдання повинні діяти спільно. Впотрібно ввійти у співзвучність з Божим словом, яке сьогодні, так само як і завжди, промовляє до людського розуму й до серця. Бо, як стверджує один іспанський теолог, «провадимо людську особу до повноти особистого життя, коли передаємо їй науку й сумління, знання і відповідальність, мету і засоби, довіру й вимогливість».  Це і є мудрістю.

Католицькі виховні заклади, які черпають натхнення з християнського ідеалу, є особливо чутливими до заклику, який лунає з усіх кінців світу, прагнучи справедливішого суспільства, і старається відповісти на нього, не обмежуючись тільки до відважного навчання, якими саме є вимоги справедливості, але намагається вчинити дійовими ці вимоги у власній громаді, зокрема у щоденному шкільному житті.

А як молитовне звернення він запропонував молитву царя Соломона із старозавітної І книги Царів: «Тепер, Господи, мій Боже, ти зробив царем раба твого замість батька мого Давида; та я ще дуже молодий, не знаю, як поводитись. Раб твій обертається серед народу, що його за многотою не можна ні злічити, ні порахувати. Тож дай рабові твоєму розумне серце, щоб він судив твій народ та розбирав між добрим та лихим, бо інакше хто зможе правити тим великим народом» (І Цар. 3, 7-9).