Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (49)

Книжка «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», в яку входить цикл конференцій про християнське виховання, які кардинал Берґольйо (теперішній Папа Франциск) провів у Буенос-Айресі, вже перекладена багатьма мовами світу. В італійському перекладі, виданому 2013 року, вона має назву: «Дисципліна і захоплення. Сучасні виклики для тих, хто повинен виховувати». Також 2013 року книжка вийшла в польському перекладі під назвою «Вимоги та захоплення. Про християнське виховання». Пропонуємо вашій увазі дальші розділи цієї книжки в редакційному перекладі з оригіналу, тобто з іспанської мови.

Архиєпископ Буенос-Айреса пише, що вихователям потрібна послідовність між словами та фактами. Вони повинні уникати двозначності та всією істотою намагаємось, жити послідовно з тим, що комунікують іншим, щоб наново привернути вірогідність людській комунікації.

«Ключ до того, щоб бути послідовними, – пише майбутній Папа Франциск, – не вдаючи неможливої досконалості, полягає у прямуванні вперед з покорою та готовністю до особистого та спільного розпізнавання, уникаючи винесення осуджуючого вироку ближньому, одночасно, відкриваючись для братнього виправлення, прощення й примирення. Потрібно разом признати, що ми є подорожніми на цій землі, слабкими і грішними чоловіками та жінками, які шукають досконалої Любові, яка їх зцілить і утішає. Любові, яку дарує тільки Господь».

Він також наголошує, що католицьким виховтелям потрібно докласти зусиль до того, щоб їхні вихованці уміли знайти основні впевненості серед моря релятивізму та фрагментарності. Це може виявитись надзвичайно важким. Вихователі не повинні застосовувати компульсивні методи реклами, які витісняють справжні потреби, замінюючи їх примарними радощами.

«Отже, яким має бути шлях? – запитує кардинал Берґольйо. І сам відповідає: «Існує «вузька дорога», яка проходить через шукання мудрості, у постійному переконанні власної здатності зворушити серця та повести їх правильним шляхом.  Потрібно навчитись відкрити питання і проблеми інших, здогадатись про них, адже діти та молодь не завжди вміють ясно висловити свої потреби та сумніви. Незважаючи на втому та щоденну рутина, які можуть перетворити вихователів у свого роду «гучномовці»,  до яких ніхто не прислуховується і нікого вони не цікавлять, треба пам’ятати, що дійдуть до сердець і в них проростуть тільки ті повчання, які дають відповідь на якесь питання, які можуть викликати захоплення.Поділяти питання, (навіть, якщо не маємо на них відповідей), означає, що ми – вихователі та вихованці – йдемо спільним шляхом пошуку, споглядання, надії – шляхом, що веде до Всевишнього».