«Хто вірує – той ніколи не самотній». Читання з енцикліки про віру (13)

Наступна частина другого розділу енцикліки «Lumen Fidei» присвячена діалогові між вірою та розумом. Папа зазначає, що оскільки християнська віра звіщає «істину всеосяжної любові Бога» та «відкриває на могутність цієї любові», вона досягає найглибшого центру досвіду кожної людини, «яка приходить на світ завдяки любові» та «покликана любити». Спонукувані бажанням просвітити всю дійсність світлом цієї любові, перші християни зустріли в елліністичній культурі, з притаманною їй спрагою істини, «партнера, придатного до діалогу». «Зустріч євангельського послання із філософським мисленням давнього світу, – підсумовує він, – встановила вирішальний крок для того, щоб Євангеліє досягло всіх народів, і посприяла плідній інтеграції між вірою і розумом».

У своїй енцикліці «Fides et ratio» Святий Іван Павло ІІ показав, як віра і розум посилюють один одного. «Коли знаходимо світло, сповнене Ісусової любові, відкриваємо, що у кожній нашій любові був присутній проблиск цього світла й розуміємо, якою була її остаточна мета, – читаємо в енцикліці Lumen Fidei, – Одночасно, той факт, що наша любов носить у собі світло, допомагає нам розгледіти шлях любові до повноти цілковитого жертвування Божого Сина Собою задля нас. У цьому замкненому колі світло віри просвітлює всі наші людські взаємини, які можливо прожити в єдності з Христовими любов’ю та ніжністю» (п. 32).

«В житті святого Августина, – пише далі Папа, – знаходимо значущий приклад цього шляху, на якому пошуки розуму, з його прагненням істини, доповнюються у горизонті віри, з якої отримують нове розуміння». Святий Августин, з одного боку, приймає грецьку філософію з її наголосом на баченні, зокрема, неоплатонізм, який говорить про світло, яке сходить з висоти, щоби просвітити кожну річ. «Зрозуміння того, що Бог є світлом, дало йому нове спрямування у житті – здатність розпізнати зло, в якому він провинився та повернутися до добра» (п. 33).