Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (44)

Чергові уривки з книжки «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», в якій вміщено конференції про християнське виховання, які кардинал Хорхе Маріо Берґольйо – теперішній Папа Франциск – виголосив у столиці Аргентини 1999 року. 

На полицях книгарень майже всього світу бачимо вражаючу повінь публікацій Папи Франциска, не тільки відколи він є Вселенським Архиєреєм, але передруковуються і перекладаються десятками мов, і то не тільки найпоширенішими, книги, які він написав, коли був архиєпископом Буенос-Айреса, чи записи доповідей та конференцій, які кардинал Берґольйо виголосив ще до вибору на Папу. Темою наших передач у вівторки, присвячених християнському вихованню є книжка «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», в яку входить цикл конференцій про християнське виховання, які кардинал Берґольйо (теперішній Папа Франциск) провів у Буенос-Айресі 1999 року.

Серед іншого, він вказує, що перед вихователями-християнами дедалі більше вирисовується потреба виховувати молоде покоління до зрозуміння справжньої свободи та права на особистий вибір, уникаючи будь-яких маніпуляцій, адже суспільство в сучасну епоху постмодернізму схиляє не до самостійних виборів, а до нестримного споживацтва, яке веде до переважаючої однорідності.

Наскільки більше вихователі подбають про розвиток критичної думки у молоді, відчуття етики, покращення здібностей, креативності та засобів, настільки більше молоде покоління – і не тільки вони – матиме можливість уникнути рабства реклами, обурення, спланованого іншими, маніпуляцій засобами масової інформації, занепаду духа.

Вчителі та вихователі, які живуть справжнім християнським життям, вміють передати своїм вихованцям глибину знання, зміцненого вірою, а правдиве знання можемо зрозуміти тільки у світлі Божого Слова.

Епоха постмодернізму, яка, як уже було згадано, привела до розпаду цілісного погляду на світ, руйнування світоглядно-філософських, економічних, політичних систем,  принесла із собою також і позитивну «релігійність серця», як її визначив кардинал Берґольйо. А це більш особистий пошук Бога, нове цінування молитви та молитовного споглядання, однак, разом з цим з’явилась свого роду «релігія на замовлення», одностороння суб’єктивізація релігії, яка не представляє її у вимірі поклоніння Богові, зобов’язання та служіння, але як ще один елемент, необхідний для, так би мовити, «добробуту», великою мірою уподібнюючись до пропозицій різних сучасних магічних, псевдопсихологічних рухів, екзотеричного та синкретичного характеру, серед яких виділяється «Нью Ейдж».

Все це є одностороннім применшенням віри, залишаючи на узбіччі безмежне багатство Божого Слова. В усій Біблії, як Старому, так і в Новому Завітах, Боже Слово представлене як Об’явлення і як дія, сила, динамізм. Боже Слово звіщає і діє. Боже Слово – це спасенна присутність і Об’явлення, це Істина і Сопричастя, гармонійна присутність у спасенному динамізмі. Боже Слово з’єднує нас із Ним як вузлами знання, так і любові. Боже Слово звіщає і діє, ще раз наголосив архиєпископ-митрополит Буенос-Айреса, теперішній Папа Франциск.