Папи миру. Спадщина святих Івана ХХІІІ й Івана Павла ІІ та Папа Франциск (18)

Міжрелігійна зустріч в Ассізі, що відбулася 27 жовтня 1986 р., з ініціативи святого Івана Павла ІІ, була підтвердженням його слів про те, що «Церква покликана всіма силами (євангелізацією, молитвою та діалогом) працювати для того, щоб загоювати розлами й поділи між людьми, які віддаляють їх від їхнього початку й мети, вносячи між ними ворожнечу». «Мир чекає будівничих миру», – говорив він під час цієї історичної зустрічі, яка поклала перші цеглини у міжрелігійний будівельний майданчик миру.

Кардинал Роже Етчегерай, який 1986 року очолював Папську Комісію «Справедливість і мир» і був одним із організаторів міжрелігійної прощі до Ассізі, у своїх спогадах про ці події, розповідаючи про передумови та різні аспекти її проведення, пригадує про те, що у червні 1985 року Папа Войтила отримав листа від німецького фізика Карла-Фрідріха фон Вайцзекера, який свого часу відмовився від участі в проекті по розробці ядерної зброї. Перед обличчям загроз, які нависли над світом, науковець лютеранського віросповідання просив Папу про скликання «собору миру», запрошуючи всіх, хто погодиться на цього прибути. Іван Павло ІІ серйозно сприйняв цю пропозицію.

Очевидно, що міжрелігійну зустріч неможливо назвати «собором» у класичному значенні цього слова, але з огляду на те, що ООН проголосило Міжнародний рік миру, виглядало доречним організувати «день молитви за мир». Кардинал Етчеґерай зазначає, що Папа від самого початку усвідомлював загрози, пов’язані з такою зустріччю, зокрема, небезпеку синкретизму.

Одним із перших моментів було обрання місця. Дуже швидко всі дійшли згоди про те, що найкращим для цього буде Ассізі – місто святого Франциска, який вчинив свою батьківщину символом загального братерства. Ще однією промовистою спонукою була оповита легендами розповідь про подорож святого Франциска на Близький Схід та його мирна зустріч з Єгипетським султаном.

Важливим аспектом була дата. Нею обрано понеділок, 27 жовтня, намагаючись пошанувати релігійні звичаї учасників. Саме тому це не могла бути ні п’ятниця (священний день для мусульман), ні субота чи неділя, з оглядну на визнавців юдаїзму та християн. Непростим було саме завдання зібрати разом, в одному місці, євреїв, мусульман, африканських анімістів, індіанських вождів, визнавців буддизму... Слід було пояснювати, що ідея полягає в тому, щоб «зібратися разом, аби молитися, без того, щоб спільно молитися». Цій темі Іван Павло ІІ присвятив 5 повчань з нагоди недільної молитви «Ангел Господній». Не менш важливим аспектом був піст. Багато-хто відгукнувся на заклик Святішого Отця припинити вогонь у зонах конфлікту по всьому світі.

На думку кардинала Етчеґерая, зустріч в Ассізі є «основоположним актом з огляду на її символічну силу», після якої залишився «дух Ассізі». Як зазначив Іван Павло ІІ: «Можливо, як ніколи раніше в історії, став очевидним внутрішній зв’язок, який поєднує справжнє релігійне наставлення з великим благом миру».

________________________

За матеріалами: Fabrizio Nina, Gasparroni Fausto, “I papi della pace. L'eredità dei santi Roncalli e Wojtyla per papa Francesco”, Rizzioli 2014.