Рим і мігранти (2). Волонтери, які навчають іноземців італійської мови

У наших передачах ми неодноразово говорили про ставлення італійців до іммігрантів. Всім зрозуміло, що чим більше місцеві жителі знають про іноземців, тим менше страху і упереджень вони мають до своїх нових земляків. Нещодавно група молодих італійців допомогла мені ще раз переконатися в цьому. Хлопці й дівчата одного з кварталів Риму організували безплатні курси італійської мови для іноземців. На моє питання: «Чому?», – Моніка, одна з волонтерів, відповіла: «Я хочу знати, з ким я проживаю поруч в моєму кварталі».

Ось як пояснили своє рішення інші волонтери:

«Я працюю вчителем молодших класів у школі і я вирішив займатися цим, тому що хотів навчитися викладати не тільки дітям, але й дорослим. Я і раніше працював з іммігрантами, а оскільки тепер став вчителем, мені подобається навчати іноземців».

«Для мене це також великий досвід: вчити італійської мови тих, хто її не знає. Це великий виклик і ця праця мені подобається. І я також усвідомлюю, що я роблю щось гарне і важливе для інших, тому що я впевнена, що вивчити мову тієї країни, в якій живеш – це перший крок до інтеграції. Комунікація – це основа інтеграції».

«Я вислухала курс викладання італійської мови для іноземців, щоб мати можливість знайти додаткову роботу. А потім я відкрила для себе існування таких шкіл, як ця, і захопилася цим. Я вивчала іноземні мови в університеті і сама пережила схожий досвід, коли була на курсах вдосконалення мови в Китаї. Мене це захоплює також і тому, що в такий спосіб ми самі дізнаємося щось нового про людей, які приходять в нашу школу і яких ми, можливо, часто бачимо на вулиці, але не знаємо і не розуміємо ні їх, ні їхнього способу життя. Я вважаю, що це нас збагачує».

Окрім знання італійської мови, що ще б ви хотіли передати своїм студентам?

«Ми намагаємося пояснити їм, які права вони мають тут, в Італії. Здається, що це само собою зрозуміло, але часто вони не знають, як жити тут, на що вони мають право, навіть і тоді, якщо не мають документів. Тобто, якими в загальному є права людини у нашій країні. І, звичайно, для нас важливо також розвинути у них відчуття інтегрованості – це наш спільний ідеал».

Як ви вважаєте, що таке інтеграція. Кого можна назвати інтегрованою особою?

«Ми намагаємося навчити їх спільного життя. Це, з одного боку, включає знання наших правил і законів, що існують в Італії, а з іншого боку – повагу до відмінностей і пошану до різних національностей. Навчити цінувати інших, незважаючи на відмінності – це дуже важка праця і довгий процес.

Я вважаю, що інтеграція – це вміння співжити і почуватися добре з іншими. Наприклад, мені було дуже приємно, коли учні нашої школи брали участь разом з нами в інших доброчинних акціях, які ми організовуємо в нашому соціальному центрі. Ми просто добре почувалися одні з одними і нам було весело. І для них це дуже важливо, тому що, переважно, вони замикаються у своїх національних групах. І вклад нашої школи полягає також у тому, щоби дати їм можливість спілкуватися з іноземцями різного походження. Тому що тут не йдеться тільки про інтеграцію у італійське суспільство, але також і про інтеграцію між ними, як між іноземцями».

Іноді в Італії можна почути, що іноземці, так би мовити, «крадуть роботу» в італійців. Навчаючи іноземців мови, ви даєте їм можливість бути компетентнішими і отримати кращу працю. Чи не задумувалися ви над цим?

«Звичайно ми задумувалися над цим. Наприклад, серед наших учнів є двоє хлопців з Бангладешу, які навчалися в Англії і мають диплом економістів. Зараз тут вони виконують прості роботи. І я їм бажаю, щоб вони досягнули всього того, що дозволить отримати спеціалізованішу працю. Я не бачу в цьому загрози для себе. Я сподіваюся, що для всіх буде можливість знайти роботу: і для мене, і для них».

 «В цей час багато молодих італійців їдуть закордон, щоб знайти працю. І ми би хотіли, щоб і їх добре приймали в іншій країні. Ми всі – молоді люди і кожен з нас шукає своє місце під сонцем».

 «На перший погляд, ствердження про те, що іноземці “крадуть роботу” може здаватися правдивим. Але, в дійсності, це не так, тому що іноземець, який прибуває до Італії, крім того, що, можливо, забирає в нас роботу, приносить з собою щось більшого. Це людина, яка тут проживає, харчується, витрачає гроші і сприяє, таким чином, пропозиції для праці. Це не є легко, ця тема дуже делікатна. Тим більше, на даний момент існує розподіл праці: деякі роботи, як наприклад, продавці на ринку, сервіс на бензозаправці, тощо., виконують тільки іноземці».

Для Радіо Ватикану, Світлана Духович